— Мій рейс скасували,— промовляю я якнайспокійніше, але рот зраджує мене, розтягуючись у найдурнішій усмішці, яка коли-небудь існувала.
Коннор хапає мене, ігноруючи мій крик протесту, і притискає мої зап'ястя до матрацу з перебільшеним гарчанням.
— Твій рейс скасовано, — шепоче він, не зводячи очей з моїх вуст.
Я облизую губи, посміхаючись, коли він відповідає.
— Так і є.
— Співчуваю.
— Брехун, — кажу я, звиваючись під ним.