Привіт, сонце!

Спимо в окопах. Піддони в два яруси. Під ранок холодно. Дощ залив усе. Води місцями по коліна.

Сьогодні тихо.

Мережі майже немає. Доводиться ходити в поле й ловити зв’язок.

Уривками доходять новини про успіхи ЗСУ. Хлопці радіють. Хлопці плачуть. Рідні розказують хлопцям про втрати. Загинув друг, загинув сусід, загинув родич. Інколи телефонують із госпіталю. Немає руки. Вибите око. Нога не рухається. Хребет збирають.

Постійно думаю про цих людей на вулицях після перемоги. Скільки травм, скільки скалічених доль, вже і ще буде. Ціна занадто висока.

Я не знаю, що і як буде з нами далі. Нічого не знаю.

Ми жартуємо про смерть. Сміємося з неї. Відганяємо думки про її реальну присутність поруч.

Ми живі. Усі хочуть перемоги й додому.

—  «З любов'ю, тато», Валерій Пузік

З Днем Збройних Сил України!🇺🇦

Дякуємо вам 🙏