ЮрСюр

Підкреслення, курсив, жирний — коли що?

Написав, чому краще ніколи нічого не підкреслювати в документах, і не курсивити жирним.

https://kuniansky.com.ua/all/bold-italic-underline/

Коли видно, то видно

У коментарях до посту про Конституційний Суд і міжнародних експертів виникла невеличка дискусія щодо користі від тих експертів.

Серед іншого виникло цікаве питання: а як, власне, визначити «якість» одного суду порівняно з іншим? Як відрізнити «добрий» суд від «поганого»?

А от дуже просто.

У 1964 році суддя ВС США Стьюарт висловив відому окрему думку у справі, пов'язаною з легальністю порнографії. Він зазначив, що інколи доводиться визначати те, що за своєю природою не піддається визначенню.

Відповідаючи на питання, що ж таке hard-core pornography, він написав:
Сьогодні я не намагатимуся визначити, який саме матеріал, на мою думку, охоплюється цим коротким описом; і, можливо, мені ніколи не вдасться зробити це виразно. Але я впізнаю це, коли бачу...» (But I know it when I see it...).

Ось це знамените I know it when I see it можна сміливо застосовувати до всіх спроб розмити очевидні речі, коли вимагають пояснити й довести те, що і так зрозуміло.

Пройдіться коридорами Печерського суду. Поспостерігайте, як пересуваються судді та працівники апарату. Про що вони спілкуються між собою? Як вони дивляться на відвідувачів і як з ними спілкуються? Хто як стукає у двері суддівських кабінетів і з яким виразом обличчя туди заходить.

І найголовніше — як судді поводяться у процесі і як «виписують» власні рішення.

Саме в цьому суді один суддя запитував мене, чи слід йому видалятися до нарадчої кімнати для вирішення клопотання.

У приймальні того ж судді секретарка, перебираючи документи, роздратовано вигукнула помічниці «Блин, Вадимыч опять не там подпись поставил!» (по батькові судді змінено). І це при мені, сторонній людині.

Звісно, можна доволі зручно і, визнаю, об'єктивно апелювати до статистики скасувань судових рішень, завантаженості і дисциплінарних стягнень.

Але є речі, які просто видно, і вони можуть бути красномовнішими за будь-які об'єктивні показники.

Принцип близькості для юристів

Раптово я написав статтю про юридичні документи, чого не робив сто років.

Джерелом натхнення виступив напис на вході до Касаційного господарського суду, який вже багато років не дає мені спокою.

Висвітлення–2024

Державне бюро розслідувань оприлюднило відео, на якому:

1. З'являється логотип ДБР з пафосним «бамс!». Звук зникає.

2. 10 наступних секунд в кадрі чотири невідомі людини: три чоловіки та жінка. Облич не видно. Тобто, коли хочуть, таки вміють нормально замазувати.

3. Невідомо хто зачитує не чути що невідомо кому.

4. Жінка за цим спостерігає. У кожній руці вона тримає по одному телефону й по одній сумці. Першим телефоном розмовляє, а другим фіксує все на відео. Сумки не використовуються.

5. Чоловік, якому щось зачитують, тримає у руці сумку і пляшку «Моршинської слабогазованої». В якийсь момент він починає відходити і відео різко переривається.

6. Знову з'являється логотип ДБР. Звук повертається. Цього разу звучить музика, схожа на ту, під яку Михайло Ткач зазвичай переслідує автівки всіляких ділків.

Підпис під відео: ДБР затримало колишнього одеського військкома, а його нерухомість в Іспанії передано в АРМА.

Завіса.

​Тру континьюіті

Осяяна континуїтетом НААУ нарешті дозволила адвокатам витрачати більше часу на підвищення кваліфікації.

Відтепер треба набрати не 10, а 15 балів на рік.

Звісно ж, такий прогрес пов'язаний із тим, що «Україна розпочала переговори щодо вступу до ЄС, і одним з ключових напрямів цих переговорів є забезпечення дотримання професійних стандартів у всіх галузях, зокрема й у сфері правосуддя».

У новині на сайті НААУ навіть наведено табличку з прикладами європейських країн, де ще більш прогресивно вимагається й по 20 балів на рік набирати. Тож добре, що ми, нарешті, не будемо відставати.

Також, кажуть, що судді законом зобов'язані проходити підготовку для підтримання кваліфікації. Прокурори теж зобов’язані вдосконалювати свій професійний рівень. А оскільки доля з'єднала нас усіх в одному розділі Конституції, то й адвокатам варто зважати на колег.

Але скільки грошей сплатили судді і прокурори Національній школі суддів та Тренінговому центру прокурорів, а також скільки отримала від адвокатів Вища школа адвокатури, чомусь не уточнюється.

Також не пам'ятаю аби хтось пояснював, чому самоосвіта давно зникла із способів підвищення кваліфікації, а от «робота в органах адвокатського самоврядування» є повноцінним видом підвищення професійного рівня адвокатів.

Вічно невдоволені критики НААУ можуть дошкуляти тим, що, за даними того ж Council of Bars and Law Societies of Europe, не треба обов'язково підвищувати кваліфікацію в Австрії, Чехії, Кіпрі, Німеччині, Греції, Угорщині, Ісландії, Ліхтенштейні, Мальті, Португалії, Словаччині, Словенії та Іспанії.

Ті самі злі язики будуть звертати увагу на Туреччину, в якій закон зобов'язує Союз Турецьких адвокатських асоціацій вживати «всіх можливих заходів для заохочення та забезпечення професійного професійного розвитку адвокатів». Але де також немає обов'язкового підвищення кваліфікації.

Загалом, комусь може здатися, що усі роки свого існування НААУ займалася здебільшого винаходженням все нових способів «обилечивания» адвокатів.

Хтось може й звернути увагу, що нещодавно, здається, вперше НААУ змінила розподіл адвокатських внесків на власну користь. Замість співвідношення 70:30 відтепер вже 50% внесків київських адвокатів відправлятиметься до центральної скарбниці НААУ.

Ще хтось може сказати, що НААУ третій рік не оприлюднює фінансову звітність. Але то ж зрозуміло — росіяни ж тільки й чекають на її публікацію, а тому не можемо їм дозволити заволодіти такою чутливою інформацією.

Так само як третій рік не можемо провести з'їзд, бо війна і континуїтет.

12 років історії НААУ — суцільна success story.

Інше питання — чий то success.

З Днем адвокатури, авжеж.

Квадратні проти круглих

Немає нічого безглуздішого у світі, ніж священна війна між цивілістами і господарниками.

Більше двадцяти років вони поливають один одного отрутою, намагаючись довести, чи потрібен Господарський кодекс.

У запалі абсолютно безпредметних і висмоктаних з пальця суперечок сторони наче не розуміють, що практикуючим юристам начхати на назву книжечки, у якій записані норми права. Їм не начхати лише на якість цих норм і їх практичний зиск.

Рівень дискусії можна оцінити за статтею судді Марини Барсук «Господарський кодекс України: реальна статистика використання у судовій практиці».

Там в якості аргумента на користь помилування Господарського кодексу наводиться кількість згадувань (!) ГК у рішеннях Верховного Суду.

Мовляв, Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України каже, що згадок замало. Пані ж Барсук стверджує, що багато.

Обидві сторони наче не розуміють, що в наших судових рішеннях згадування≠застосування. Судді в нас часто наче на автоматі набивають рішення не нормами, які застосовують, а тими, що хоч якось стосуються справи.

А тому ломання списів навколо кількості згадувань виглядає як відчай.

Як відчай виглядає й кількість явно проплачених публікацій на захист Господарського кодексу в «інсайдерському» сегменті тг.

Ця суперечка є не корисною дискусією, а тліючою війною двох амбіційних таборів, для яких значення мають лише власні відірвані від реальності теоретичні напрацювання.

Якщо скасувати ГК — небо не впаде не землю, а економічні відносини навіть не здригнуться.

Якщо не скасувати ГК — нічого також не зміниться. В нас просто збережеться один з безлічі законів, 80% змісту якого не має жодного практичного значення.

Це не питання ЦК і ГК, а проблема засилля законодавчого спаму, який іноді підгрівається юристами-«науковцями».

* * *

Див. також попередній пост на цю тему

Аби не чіпали. Аби черв'яків давали...

Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що виконувати судові рішення, за якими держава має виплатити громадянам 140 мільярдів гривень — «досить непомірна ціна в мирних умовах»:
Я вважаю, це потенційним злочином в умовах військового часу намагатися вирішувати питання з виплатами такими і шукати ці кошти. (...) Інше питання, що варто було б провести окреме обговорення, чому у нас такі рішення виникають, чому суди України приймають рішення, які фактично шкодять інтересам держави Україна, розбалансовуючи бюджет і створюючи передумови, коли ми не зможемо профінансувати базові потреби.

Тобто міністр вважає виконання судових рішень потенційним злочином. А суди України, які насмілюються стягувати кошти з держави — шкідливими розбалансовувачами бюжету.

На захист судової влади голова Ради суддів України Богдан Моніч заявив:
Такі висловлювання ставлять під сумнів конституційний принцип незалежності судової влади, гарантований Конституцією України. (...) Заборгованість за судовими рішеннями є наслідком невиконання державою своїх зобов'язань перед громадянами. Рішення судів, які захищають права громадян, не можуть вважатися злочинними чи такими, що шкодять державі. Навпаки, невиконання таких рішень є прямим порушенням прав людини і шкодить державі як інституції.

Сильна заява. Я б навіть сказав «потужна», але в нас серйозна тема, а не змагання з мемів.

А знаєте, чого не буде після цієї заяви пана Моніча?

Процесуальної відповіді.

Не буде нікого притягнуто до відповідальності за неповагу до суду.

Не буде жодних заяв про загрозу незалежності суддів і протиправне втручання у здійснення правосуддя.

Ніхто з суддів не поставить питання про притягнення міністра до реальної юридичної відповідальності. Жоден. І найстрашніше те, що у цьому немає сумнівів.

Виглядає так, що судді не бажають вступати у реальний клінч з іншими гілками влади. Так було і до війни — жодної реальної протидії приниженню судів.

Дійсно, а навіщо протидіяти?

А раптом влада ще більше розізлиться? Раптом вона сприйме реальне відстоювання авторитету судів, як ескалацію? Як перехід червоних ліній?

Так, держава вже демонстративно і зневажливо зменшує суддям зарплату, знаючи, що це незаконно.

Так, вона вже не дотримується строків призначення суддів.

Так, вона вже придумує все більш принизливі і безглузді вимоги до суддів.

То може, краще не ризикувати? А раптом вона ще щось придумає? Краще тихенько допрацювати до відставки, а далі най цілий світ пропаде...

* * *

Повагу законом не встановити. Її треба ростити, наче дерево. І якщо дерево доводиться саджати прямо в асфальт, то треба не насіння на бетон кидати, а спочатку скористатися бульдозером.