21 грудня. Доброго ранку! Вчора мене таки накрило. Вперше після квітня 2022, коли виїхали з окупації. Ніяк не могла зібрати себе до купи. Мабуть тому, що бабахнуло неподалік від дому. А потім, що й дізналася, що це поруч з будинком доньки. Вона поки в Італії, тож цього не чула і не бачила. При цьому я настільки занурилася в свої думки, що забула їй написати ранішню смс. Це наш щоденний ритуал вже багато-багато років. І тільки побачивши від неї повідомлення: як ти?, схаменулась. Життя продовжується. В нас точно. І поїхала до своєї малечі в село.
Так, потрібно шукати те, що нас тримає. Відчай завжди готовий накинутися. Тож треба мати у себе таке, що тримає. Шукайте це. Зверніть увагу на якісь приємні речі, на деталі, на фотографії, на тих, хто дорогий. Кому дуже непереливки, візьміть собі собаку чи кота. Їх зараз так багато нічийних, які шукають не стільки прихисток, скільки рідну душу. Це - тримає.
І не занурюйтеся в минуле, особливо сьогодні. Дякуйте йому і відпускайте. Сподіваюсь, вже всі зрозуміли: що як раніше, не буде вже ніколи. Тож треба вже зараз формувати своє майбутнє. Воно в нас є і буде завжди! Яке? От тут як раз треба працювати із собою. Мрійте, прописуйте, малюйте, складайте план дій. Але не занурюйтеся в те, що відбувається зараз дуже глибоко. Аналізуйте, порівнюйте, беріть з минулого те, що найкраще і що можна розвинути далі, чому можна дати друге життя і йдіть вперед, в майбутнє.
Накриває всіх. Головне чесно в цьому собі признатися і шукати вихід. Можна звернутися до психологів. Це можуть бути і сльози, і якісь активні дії, до речі, наших пращури починали в цей день готуватися до Різдва, прибирали, наводили лад. Може варто просто потанцювати? Рухайтеся. І не давайте ані відчаю, ані страху взяти верхи. Не давайте жодного шансу.
Допомагайте військовим, нужденним, тваринам. Це теж вихід із неприємного стану. Вірте в себе. Костьол вистояв! А світ ще раз побачив хто є хто. Чи зроблять висновки? Не переймайтеся цим. Думайте про себе. Нам своє робити. Кричить про це світові. Колись почує. Нам своє робити. Щастя всім!
Так, потрібно шукати те, що нас тримає. Відчай завжди готовий накинутися. Тож треба мати у себе таке, що тримає. Шукайте це. Зверніть увагу на якісь приємні речі, на деталі, на фотографії, на тих, хто дорогий. Кому дуже непереливки, візьміть собі собаку чи кота. Їх зараз так багато нічийних, які шукають не стільки прихисток, скільки рідну душу. Це - тримає.
І не занурюйтеся в минуле, особливо сьогодні. Дякуйте йому і відпускайте. Сподіваюсь, вже всі зрозуміли: що як раніше, не буде вже ніколи. Тож треба вже зараз формувати своє майбутнє. Воно в нас є і буде завжди! Яке? От тут як раз треба працювати із собою. Мрійте, прописуйте, малюйте, складайте план дій. Але не занурюйтеся в те, що відбувається зараз дуже глибоко. Аналізуйте, порівнюйте, беріть з минулого те, що найкраще і що можна розвинути далі, чому можна дати друге життя і йдіть вперед, в майбутнє.
Накриває всіх. Головне чесно в цьому собі признатися і шукати вихід. Можна звернутися до психологів. Це можуть бути і сльози, і якісь активні дії, до речі, наших пращури починали в цей день готуватися до Різдва, прибирали, наводили лад. Може варто просто потанцювати? Рухайтеся. І не давайте ані відчаю, ані страху взяти верхи. Не давайте жодного шансу.
Допомагайте військовим, нужденним, тваринам. Це теж вихід із неприємного стану. Вірте в себе. Костьол вистояв! А світ ще раз побачив хто є хто. Чи зроблять висновки? Не переймайтеся цим. Думайте про себе. Нам своє робити. Кричить про це світові. Колись почує. Нам своє робити. Щастя всім!