Mariana

Слава Україні!

P.S. Зберігаю допуск та доступ до державної таємниці, звісно. Вільно володію англійською.

П'ять років у Комітеті національної безпеки, оборони та розвідки. Повний політичний цикл. Більше половини прийнятих Комітетом законопроєктів — мої розробки. Але зараз немає сенсу «пинати труп». Це просто неетично.

Я прийняла рішення перейти до Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, щоб розширити свою діяльність. Наш закоренілий, корумпований армійський "совок" не здолати без реального розвитку співпраці з партнерами. Адже, окрім їхніх внутрішніх політичних розборок, є низка об'єктивних причин, чому нам так дозують допомогу: військовій системі не довіряють. Міноборони та Генштаб ЗСУ постійно маніпулюють, досі не мають аналітичної складової для впровадження досвіду та підрахунку ресурсів, елементарно не налагодили цикл обслуговування техніки та не допускають партнерів до внутрішніх процесів. Штабісти з російськими паспортами в родині отримують доступ, а партнерів присипляють нескінченними нарадами, неухильно дотримуючись єдиного наративу: "Дайте зброю і відчепіться, в системі у нас все ідеально". Але все далеко не ідеально. Ба більше, гнила, закрита корупційна система української генеральської мафії остаточно застигла в розвитку. Вона колапсує і тягне за собою всю країну. І що найважливіше, вона не цінує людське життя.

Я багато пишу про ці проблеми, але ще більше роблю непублічно, зокрема працюючи з нашими союзниками. Все частіше чую офрекорди, прямі коментарі щодо якості управління військами. Однак від України все ще немає реального запиту на роботу в цьому напрямку — на побудову майбутніх ЗСУ. І це тоді, коли війна настільки інтенсивна, що в бойових підрозділах майбутнє вже настало. Але його не пускають. Перемагає у війні той, хто краще, швидше, ефективніше змінюється і виходить з війни зовсім іншим, ніж на початку. Це все ще не про нас. Суто внутрішніми силами не впоратися — не лише через брак озброєння, а й через неможливість перебудови системи. Тож я буду показувати правду всім: партнерам, усьому світу, тим, хто нам допомагає, і просити про допомогу. Допомогу у створенні надійного партнера, який не збиватиме надані літаки наданими ППО (хоча все може трапитися в бою, важливо враховувати це надалі), а потім не брехатиме, не утилізовуватиме техніку в безнадійних наступах, а матиме ефективну систему акумуляції здобутого досвіду і ділитиметься ним для спільного розвитку безпеки. Надійного партнера, який говоритиме однією мовою, але і не дякуватиме за кожну подачку та прямо показуватиме, де допомога, а де — сміття. При цьому ми робимо неймовірні речі, проте втрачаємо людей і час, грузнучи в атавізмах спотвореного минулого.

Це стосується не лише змін в армії, які критично необхідні для справжньої перемоги. Це також стосується реформ у спецслужбах. Реформа СБУ. Мені вдалося довести її до голосування в другому читанні перед повномасштабним вторгненням росії, але згодом це питання відійшло на другий план. Після цього були проведені значні реорганізаційні зміни, проте без ухвалення актуального закону вони залишаються напівмірами. Консолідація партнерської підтримки — шлях до справжньої реформи СБУ, яка спрацювала в 2021 році, і має шанс зараз. Якщо ми не завершимо логічну та незворотну трансформацію спецслужб, то наші діти не матимуть майбутнього в українській державі, адже ворожа інфільтрація знову захопить країну після гарячої фази війни.

Те саме стосується системи військової юстиції з урахуванням світового досвіду, а також низки принципових питань, які потребують вирішення в рамках міжнародної співпраці.

Усе це, звісно, про демократичний цивільний нагляд та контроль (ДЦК) за сектором національної безпеки та оборони, який є основою роботи з військовими в усіх успішних країнах, але який дуже слабкий у нас. Моя робота з викриття всіх тих генералівських схем — це якраз про ДЦК.

Ще дуже багато є про що написати, але нехай це буде поступово. Кожен момент свого життя я присвячую боротьбі, і тепер ця боротьба не тільки не зменшиться, а й набуде міжнародного характеру.

"Ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою". (Вінстон Черчилль)

І разом переможемо росію.

‼️На вимогу Сирського Умєров вчора звільнив головного інспектора Міністерства оборони України Ігоря Воронченка відразу після того, як той доповів на Ставці про катастрофічну ситуацію з підготовкою в навчальних центрах ЗСУ. Відверта й детальна доповідь Воронченка вразила всіх і викликала неабиякий гнів у Сирського.

Головна інспекція Міністерства оборони України (ГІМО) була останнім форпостом, що надавала хоча б якусь експертизу щодо того, що справді відбувається в ЗСУ. Зокрема, саме вони проводили розслідування щодо збиття нашою ППО літаків, включаючи F-16. Я передбачаю, що зараз буде спроба знищити всі докази. Також ГІМО супроводжувала аудит використання техніки та озброєння, наданих нам партнерами тощо.

Це знаковий момент, який свідчить про відсутність міністра оборони, здатного здійснювати контроль, а система катастрофічно відторгає правду. Це про злочинну діяльність міністра оборони та Головкома ЗСУ на своїй посаді. Нагадаю, що нещодавно Умєров позбувся своєї заступниці Наталії Калмикової, як тільки вона розгорнула зміну кадрової політики та медичного забезпечення ЗСУ і зʼявились перші результати, про що вже писала.

Момент, коли відставка обох, Умєрова та Сирського, з заміною їх не на чергових «стільців», а з допуском нового покоління до керівництва ЗСУ і системними змінами стає критично важливою для існування держави, оскільки такими темпами вони, діючи як спільники, знищать усіх, окрім блазнів, навіть фізично, адже покарання переведенням у штурмовики теж практикується.

Пане Президенте, не будьте байдужим і не дайте себе ввести в оману. Прошу.

—

‼️At Syrskyi's request, Umerov dismissed the Chief Inspector of the Ministry of Defense of Ukraine, Ihor Voronchenko, yesterday immediately after he reported to the Presidential Military Cabinet about the catastrophic situation regarding the training at the Ukrainian Armed Forces' training centers. Voronchenko's candid and detailed report stunned everyone and triggered considerable anger from Syrskyi.

The Chief Inspectorate of the Ministry of Defense of Ukraine (CIMD) was the last stronghold providing at least some expertise on what is truly happening in the Armed Forces of Ukraine. Notably, they were the ones conducting investigations into incidents such as the shooting down of aircraft by our air defense, including the F-16. I foresee an attempt to destroy all evidence now. The CIMD was also overseeing the audit of the use of equipment and weaponry provided to us by our partners, among other things.

This is a significant moment, indicating the absence of a defense minister capable of exercising control, as the system is catastrophically rejecting the truth. This points to the criminal actions of the defense minister and CHOD in their position. Let me remind you that Umerov recently dismissed his deputy, Nataliia Kalmikova, just as she was implementing changes in human capital policy and medical support for the Ukrainian Armed Forces, with the first results already emerging, as I previously mentioned.

The moment when the resignation of both Umerov and Syrskyi, with their replacement not by more "seat-fillers" but by allowing a new generation to take leadership in the Armed Forces and instituting systemic changes, becomes critically important for the state's survival. At this pace, acting as accomplices, they will destroy everyone, except for jesters, even physically, as punishment by reassignment to assault units is also being practiced.

Mr. President, do not remain indifferent and do not let yourself be deceived. Please.

Труханов, мер Одеси, з російським паспортом і нагородою від генерала Содоля.

Про законопроєкт 11379-Д (виправлення помилки щодо мобілізації обмежено придатних до 25 років та права на звільнення тих, кого вже мобілізували):

Він пройшов Комітет з нацбезпеки і був готовий до голосування в залі. Скажу чесно, військове керівництво прийшло до народних депутатів і заявило, що це неможливо, бо звільняться тисячі людей тощо. Міноборони підіграло, запевнивши, що видадуть окремий наказ, щоб таких громадян більше не мобілізували, а тих, кого вже мобілізували, не відправляли в штурмові підрозділи (але вони не отримають права на звільнення).

Тобто вони справді призвали тисячі обмежено придатної молоді за 5 місяців? Дуже сумніваюся, скоріше за все збрехали, просто додавши до списку всіх, кому до 25 років і хто вже служить.

Ситуація нагадує ту, що склалася з термінами служби. Тоді я писала, що коли на звернення Головнокомандувача ЗСУ з законопроєкту про мобілізацію прибрали мою правку про терміни служби для мобілізованих 36 місяців, жодного іншого рішення не буде. Пройшло пів року, і від Міноборони не надійшло нічого. Мало того, нічого не розробляється та не планується ні в Міноборони, ні в Генштабі ЗСУ. На жаль, знову мала рацію.

Особисто вважаю, що під час повномасштабного вторгнення потрібно було б:

- воювати з 18 років;
- залучати жінок до військового обліку та мобілізувати їх на підприємства і штабні посади в тилу країни;
- встановити чіткі терміни служби для мобілізованих.

Однак у будь-якому випадку держава повинна дотримуватися чесної позиції, а не використовувати схеми та «шпаринки» в законодавстві.

Випалити, вичистити, спотворити, залишитися єдиним і неповторним, щоб уже не було кого замінити. Не дати розвалитися культурі брехні й зберегти «своїх» — ось мета Сирського і пов'язаних з ним генеральських фракцій. Вони — останній рубіж на шляху до кардинальних змін в ЗСУ. Репресивна мафія без майбутнього, готова потопити країну в маневрах, аби зберегти стару ієрархію.

А Міністр оборони?
Як завжди, його немає.

Мало того, міністр дав Сирському домогтися переведення заступниці міністра Наталії Калмикової до Міністерства ветеранів, аби не дати їй розгорнути кадрові зміни в ЗСУ, які вона вже доволі успішно почала впроваджувати попри шалений опір. В інтригах проти Калмикової активну участь брав ще один «свій» Головнокомандувача — генерал Голоднюк, «замполіт» зі стажем, «гаманець» у Командуванні сухопутних військ, якого Сирський перетягнув до Генштабу ЗСУ.

Прошу розголосу.
Росіяни нас вбивають, а добивають нас власні корумповані системи управління.

Про генеральські розбірки. Поточна ситуація.

Після підписання Президентом Закону про створення Сил безпілотних систем (СБС) змушена повідомити, що Сирський організував низку розслідувань проти командувача СБС Вадима Сухаревського, аби потім представити СБС як неспроможні та позбутися командувача. Це сталося після того, як йому не вдалося заблокувати створення окремого роду військ іншими методами.

Також він відправив підрозділи СБС у підпорядкування «Хортиці» на східний фронт, аби СБС не мало можливості доформуватися, а керівництво СБС не долучалося до ключових стратегічних заходів. Фактично, це заслання.

Натомість начальника львівської сухопутної академії, легендарного корупціонера генерала Ткачука, який на посаді вже двадцять років і має прізвисько «Чемодан» (натяк на звичку отримувати / передавати хабарі валізами), друга Головнокомандувача ЗСУ, сховали в «Хортиці» від розслідувань, нібито для надання консультативної допомоги. Тобто ми бачимо системне і послідовне прикриття Сирським свого наближеного. Залужний прикривав його так само, хоча мав шанс нарешті звільнити та розблокувати академію.

До цього стався інший прецедент: генерал Ніколюк подав до суду на Сирського після того, як його зняли з керівництва угрупуванням військ у звʼязку з протестами проти спотворення інформації. Ніколюк — командувач корпусу, який опинився в ситуації, коли був відсторонений від командування власним корпусом. Це один із небагатьох високопоставлених військових у ЗСУ, який цінує і намагається надавати правдиву інформацію про поточну ситуацію на фронті. Якщо ти «біла ворона» серед генералів, тебе будуть намагатися знищити. І, звісно, щодо попереднього випадку з Сухаревським, не допустити молодь — це в них аксіома.

Паралельно продовжуються обмеження щодо генерала Гнатова, «не свого», призначеного після Содоля керівником східного фронту, а також підготовка розслідувань проти нього з паралельним виведенням підрозділів з Донецької області до Курської. При цьому на більшості ключових посад усе ще залишаються люди Содоля, а Сирський продовжує втручатися в управління, оминаючи вертикаль керівництва. Через це «Хортиця» не завжди знає, яке нове завдання було надане Головкомом напряму черговому батальйону чи угрупованню.

Для підготовки звільнення Гнатова, в рамках «багатоходовочки», на Торецький напрямок Сирський перевів генерала Драпатого. Маємо позитивний побічний ефект, адже Драпатий — один із кращих менеджерів у ЗСУ. Драпатий був призначений заступником Баргилевича та мав займатися якраз виправленням системи підготовки, але дуже швидко був відісланий Сирським подалі від київського «королівського двору» та своїх прямих обов'язків. До призначення Драпатого, після скандалу з виведенням 24-ї бригади та проривом росіян, Сирський свідомо перевів і тримав кілька місяців на Торецькому напрямку Ледового, полковника без жодного бойового досвіду, відправленого ним зі штабу Покровського напрямку керувати цілим угрупованням. Звичайно, Ледовий угробив сотні українських громадян і продовжив втрачати території, але підготував непогану базу під Гнатова для Головкома.

Сам Сирський «героїчно» керує Курською операцією, сховавшись на Харківщині від незручних питань щодо колапсу системи ЗСУ. Героїчно «недосяжний» для дзвінків і виступає на фоні картонки на нарадах. При цьому Баргилевича, свого зброєносця і за сумісництвом начальника Генштабу ЗСУ, Сирський тримає при собі, а підписи документів переважно переклав на ще одного майбутнього «відбувайла» з нового покоління, не «свого», — генерала Горбатюка, заступника Баргилевича.

Водночас вже майже місяць по всьому війську ходять чутки, що Баргилевич має проблеми через викриття факту взяття хабара у розмірі 500 тисяч доларів, але цю справу намагаються зам'яти. На відміну від усіх інших описаних вище процесів, я не маю підтвердження, тому оформлю офіційне звернення до правоохоронних органів. Хоча що це дасть…

Загалом, система завантажена у генеральські схеми, йде «чистка» неугодних, маневри в Курській області в обмін на втрату позицій у Донецькій.

Минулого тижня спілкувалася з мобілізованими солдатами, які після підготовки прибули на Покровський напрямок:
- це люди переважно середнього віку;
- переважно ті, хто не зміг «порішати»;
- в абсолютній більшості за 45 днів базової підготовки вони не навчилися майже нічого;
- в абсолютній більшості в навчальних центрах інструктори без бойового досвіду, ті, хто «порішав».

На цьому фоні особливо цинічно звучить заява Сирського про збільшення терміну базової підготовки мобілізованих, коли і 45 днів вони не можуть та не хочуть заповнити реальним змістом. А потім наші люди гинуть ненавченими або ж тікають через страх, невизначеність та відсутність елементарних навичок, якщо тільки вони самі та бойова бригада не береться за підготовку в обмежені часові рамки з мінімумом можливостей. Дійшло до того, що бойові бригади просять розглянути призов в обхід центрів, прямо в резервні підрозділи, щоб мати змогу підготувати новачків не для галочки, як у центрах. Зате в деяких центрах проводять шикування по 6 разів на добу (!). До речі, Сирський досі свідомо захищає і покриває генерала-корупціонера Ткачука, керівника сухопутної академії. Бо «свій».