Казка на Ніч: Поламаний зореліт
Одного теплого літнього вечора хлопчик на ім’я Алекс сидів на ґанку свого будинку і розглядав зірки через бінокль. Він завжди мріяв про далекі світи й вірив, що десь у Всесвіті існують інші цивілізації.
Раптом небо освітилося яскравим спалахом. Алекс ледь встиг відвести бінокль, коли почув гучний звук. Щось велике досить жорстко приземлилося прямісінько біля його будинку. Підбігши ближче, він побачив невеликий об’єкт дивної форми. Це був корабель, а його блискуча поверхня була зіпсована глибокими тріщинами.
Алекс боязко підійшов ближче і почув, як щось шурхотіло всередині. Він зазирнув у відчинений люк і побачив істоту, схожу на людину, але з яскраво-синьою шкірою, великими очима і тонкими руками.
— Ти хто? — прошепотів Алекс, не відводячи очей від незнайомця.
— Мене звати Ореліс, я прибув із планети Ксантера, — відповів незнайомець. — Мій зореліт пошкоджено, і я не можу продовжити подорож. Чи можеш ти допомогти?
— Гадаю, так, — сказав Алекс, хоча в душі дуже хвилювався.
Ореліс показав Алексу тріщину в одному з енергетичних блоків корабля. Інопланетянин пояснив, що для ремонту потрібні матеріали, які могли б утримувати тепло і струм. Алекс згадав про старі дроти, ізоляційну стрічку та металеві пластини в сараї свого батька.
Принісши все необхідне, Алекс і Ореліс почали працювати. Хлопчик здивувався, як легко інопланетні інструменти могли різати і плавити метал. Разом вони провели кілька годин за ремонтом, і під ранок зореліт був готовий до польоту. Його поверхня сяяла, а двигуни тихо гуділи.
Ореліс обернувся до Алекса та сказав:
— Ти допоміг мені в найскладніший момент. У нашому світі ми цінуємо такі вчинки. Я хочу нагородити тебе.
Він простягнув Алексу невеликий пристрій, схожий на карту, яка світилася блакитним світлом. На ній були зображені зірки й планети, а посередині сяяла червона точка.
— Це мапа до прихованої планети Орація, — пояснив Ореліс. — Вона приховує дещо, що може змінити долю Всесвіту. Але шлях до неї відкриється лише тим, хто має відкрите серце і щирі наміри.
— Як я зможу туди потрапити? — запитав Алекс.
— Відповідь знайдеться в потрібний момент. Поки що зберігай мапу і слідуй за її вказівками.
Ореліс піднявся на борт, і корабель тихо злетів, зникаючи в ранковому небі. Алекс стояв із мапою в руках і відчував, що це лише початок неймовірної пригоди.
Кінець першої частини.
🦉 Мерітейл
Одного теплого літнього вечора хлопчик на ім’я Алекс сидів на ґанку свого будинку і розглядав зірки через бінокль. Він завжди мріяв про далекі світи й вірив, що десь у Всесвіті існують інші цивілізації.
Раптом небо освітилося яскравим спалахом. Алекс ледь встиг відвести бінокль, коли почув гучний звук. Щось велике досить жорстко приземлилося прямісінько біля його будинку. Підбігши ближче, він побачив невеликий об’єкт дивної форми. Це був корабель, а його блискуча поверхня була зіпсована глибокими тріщинами.
Алекс боязко підійшов ближче і почув, як щось шурхотіло всередині. Він зазирнув у відчинений люк і побачив істоту, схожу на людину, але з яскраво-синьою шкірою, великими очима і тонкими руками.
— Ти хто? — прошепотів Алекс, не відводячи очей від незнайомця.
— Мене звати Ореліс, я прибув із планети Ксантера, — відповів незнайомець. — Мій зореліт пошкоджено, і я не можу продовжити подорож. Чи можеш ти допомогти?
— Гадаю, так, — сказав Алекс, хоча в душі дуже хвилювався.
Ореліс показав Алексу тріщину в одному з енергетичних блоків корабля. Інопланетянин пояснив, що для ремонту потрібні матеріали, які могли б утримувати тепло і струм. Алекс згадав про старі дроти, ізоляційну стрічку та металеві пластини в сараї свого батька.
Принісши все необхідне, Алекс і Ореліс почали працювати. Хлопчик здивувався, як легко інопланетні інструменти могли різати і плавити метал. Разом вони провели кілька годин за ремонтом, і під ранок зореліт був готовий до польоту. Його поверхня сяяла, а двигуни тихо гуділи.
Ореліс обернувся до Алекса та сказав:
— Ти допоміг мені в найскладніший момент. У нашому світі ми цінуємо такі вчинки. Я хочу нагородити тебе.
Він простягнув Алексу невеликий пристрій, схожий на карту, яка світилася блакитним світлом. На ній були зображені зірки й планети, а посередині сяяла червона точка.
— Це мапа до прихованої планети Орація, — пояснив Ореліс. — Вона приховує дещо, що може змінити долю Всесвіту. Але шлях до неї відкриється лише тим, хто має відкрите серце і щирі наміри.
— Як я зможу туди потрапити? — запитав Алекс.
— Відповідь знайдеться в потрібний момент. Поки що зберігай мапу і слідуй за її вказівками.
Ореліс піднявся на борт, і корабель тихо злетів, зникаючи в ранковому небі. Алекс стояв із мапою в руках і відчував, що це лише початок неймовірної пригоди.
Кінець першої частини.
🦉 Мерітейл