Казка на Ніч: Поламаний зореліт (пʼята частина, фінал)
Алекс і Ліра стояли перед своїми кораблями на сяючій галявині Орації. Планета ніби дихала спокоєм, її небеса переливалися кольорами, а в повітрі лунала тиха мелодія. Це було місце, яке назавжди залишило слід у їхніх серцях.
— Ми стали частиною великої пригоди — сказав Алекс, тримаючи мапу, яка тепер стала прозорою. — Але тепер час повертатися додому.
— Орація дала нам знання й нове розуміння, — відповіла Ліра. — Ми маємо використати їх із мудрістю.
Алекс згадав про Ореліса. Його новий інопланетний друг, який довірив йому цю подорож, заслуговував знати, що місія завершена. Він дістав пристрій зв’язку, який Ореліс залишив йому, й увімкнув його.
Перед ним з’явилася голограма Ореліса, який яскраво усміхався.
— Алекс! Ти зміг! — радісно вигукнув Ореліс. — Я відчув, як енергія Орації стала стабільнішою. Розкажи, як усе пройшло?
Алекс коротко розповів про їхній шлях, випробування і вибір. Ореліс слухав уважно, його очі сяяли від гордості.
— Я знав, що обрав правильну людину, — сказав він. — Тепер ти — хранитель рівноваги.
— Обрав правильну людину? — здивувався Алекс. — Тобто падіння твого зорельоту біля мого будинку було не випадковим?
Ореліс усміхнувся, його очі засяяли теплим світлом.
— Ні, не випадковим, — сказав він. — Я виконував секретну місію, метою якої було знайти на Землі людину з добрим серцем, яка здатна зробити правильний вибір у критичний момент.
— І ти вирішив, що це буду я? Але чому? — Алекс не приховував свого здивування.
— Ми спостерігаємо за багатьма світами, — пояснив Ореліс. — Твої вчинки, твоє бажання допомагати і твоє чисте серце показали, що ти готовий до великої відповідальності.
Алекс задумався, дивлячись на сяючу мапу, яку він усе ще тримав у руках.
— Отже, твоя місія завершена? — запитав він.
— Так, Алекс, — відповів Ореліс. — Проте твоя місія тільки починається. Знання Орації — це велика сила, і їх потрібно використовувати з мудрістю. Ти довів, що можеш зробити правильний вибір.
— Я не підведу, — серйозно відповів Алекс.
— Я завжди буду поруч, якщо знадобиться допомога, — сказав Ореліс перед тим, як його голограма зникла, залишивши тепле відчуття в серці Алекса.
Коли голограма зникла, Алекс і Ліра переглянулися.
— Ми це зробили, — сказав Алекс із легким сумом у голосі.
— І це лише початок, — відповіла Ліра.
Вони тепло обійнялися, обіцяючи підтримувати зв’язок, навіть перебуваючи за тисячі світлових років одне від одного.
Сідаючи у свій корабель, Алекс відчував радість і гордість, але також легкий смуток від розлучення. Коли його корабель піднявся в небо Орації, він ще раз глянув на сяючу планету, яка тепер назавжди залишиться його таємницею.
— Додому, — тихо промовив він, запускаючи навігацію.
Кінець.
Мораль казки:
Справжня сила не в тому, щоб здобути знання, а в тому, щоб використовувати їх для добра. Дружба, співпраця і готовність діяти разом створюють гармонію, яка здатна змінити навіть цілі світи.
Читати першу частину.
Читати другу частину.
Читати третю частину.
Читати четверту частину.
🦉 Мерітейл
Алекс і Ліра стояли перед своїми кораблями на сяючій галявині Орації. Планета ніби дихала спокоєм, її небеса переливалися кольорами, а в повітрі лунала тиха мелодія. Це було місце, яке назавжди залишило слід у їхніх серцях.
— Ми стали частиною великої пригоди — сказав Алекс, тримаючи мапу, яка тепер стала прозорою. — Але тепер час повертатися додому.
— Орація дала нам знання й нове розуміння, — відповіла Ліра. — Ми маємо використати їх із мудрістю.
Алекс згадав про Ореліса. Його новий інопланетний друг, який довірив йому цю подорож, заслуговував знати, що місія завершена. Він дістав пристрій зв’язку, який Ореліс залишив йому, й увімкнув його.
Перед ним з’явилася голограма Ореліса, який яскраво усміхався.
— Алекс! Ти зміг! — радісно вигукнув Ореліс. — Я відчув, як енергія Орації стала стабільнішою. Розкажи, як усе пройшло?
Алекс коротко розповів про їхній шлях, випробування і вибір. Ореліс слухав уважно, його очі сяяли від гордості.
— Я знав, що обрав правильну людину, — сказав він. — Тепер ти — хранитель рівноваги.
— Обрав правильну людину? — здивувався Алекс. — Тобто падіння твого зорельоту біля мого будинку було не випадковим?
Ореліс усміхнувся, його очі засяяли теплим світлом.
— Ні, не випадковим, — сказав він. — Я виконував секретну місію, метою якої було знайти на Землі людину з добрим серцем, яка здатна зробити правильний вибір у критичний момент.
— І ти вирішив, що це буду я? Але чому? — Алекс не приховував свого здивування.
— Ми спостерігаємо за багатьма світами, — пояснив Ореліс. — Твої вчинки, твоє бажання допомагати і твоє чисте серце показали, що ти готовий до великої відповідальності.
Алекс задумався, дивлячись на сяючу мапу, яку він усе ще тримав у руках.
— Отже, твоя місія завершена? — запитав він.
— Так, Алекс, — відповів Ореліс. — Проте твоя місія тільки починається. Знання Орації — це велика сила, і їх потрібно використовувати з мудрістю. Ти довів, що можеш зробити правильний вибір.
— Я не підведу, — серйозно відповів Алекс.
— Я завжди буду поруч, якщо знадобиться допомога, — сказав Ореліс перед тим, як його голограма зникла, залишивши тепле відчуття в серці Алекса.
Коли голограма зникла, Алекс і Ліра переглянулися.
— Ми це зробили, — сказав Алекс із легким сумом у голосі.
— І це лише початок, — відповіла Ліра.
Вони тепло обійнялися, обіцяючи підтримувати зв’язок, навіть перебуваючи за тисячі світлових років одне від одного.
Сідаючи у свій корабель, Алекс відчував радість і гордість, але також легкий смуток від розлучення. Коли його корабель піднявся в небо Орації, він ще раз глянув на сяючу планету, яка тепер назавжди залишиться його таємницею.
— Додому, — тихо промовив він, запускаючи навігацію.
Кінець.
Мораль казки:
Справжня сила не в тому, щоб здобути знання, а в тому, щоб використовувати їх для добра. Дружба, співпраця і готовність діяти разом створюють гармонію, яка здатна змінити навіть цілі світи.
Читати першу частину.
Читати другу частину.
Читати третю частину.
Читати четверту частину.
🦉 Мерітейл