Вагалась, чи варто викладати цей текст Івана на велику аудиторію.
Вагалась не тому, що не погоджуюсь — навпаки, погоджуюсь, ми з Іваном довго обговорювали ймовірність такого сценарію телефоном.
А тому, що цей текст звучить, як погроза. Хоча насправді він нею не є, натомість це просто ймовірний сценарій розвитку подій. І що ми можемо зробити, якщо живемо в такі часи, коли ймовірні сценарії виглядають, як погрози.
Нічого. Лише знати, що шлях щосекунди складається з багатьох ймовірностей. І бути готовими.
Отже👇Іван КостенкоОтже давайте побалакаємо про кіно та злочинність.
Свого часу в голлівудських фільмах зʼявилось нове кліше безжального антагоніста —узагальнений образ представника балканських країн, колишнього військового, який готовий на будь-який злочин (або взагалі терорист, що викрадає атомну бомбу). І цей образ був настільки сильним, що в період 2000-2008 років потіснив навіть сталий образ «російської мафії» і «КейДжіБі».
Голлівуд використовував тему балканської злочинності, часто спрощуючи або драматизуючи події для ширшої аудиторії, але основний посил залишався незмінним: зазнавши поразки у війні, колишні військові почали мститись усьому світу або просто організували кримінальну мережу з торгівлі людьми та зброєю.
Звісно, Голлівуд страждає на стереотипізацію та спрощує мотиви, тому балканські злочинці в Голлівуді зазвичай зводяться до клішованих «поганців» з ігноруванням історичного контексту. Але дещо не відняти — це була реакція на реальне зростання кількості та масштабів діяльності кримінальних балканських угруповань, частка яких в нелегальній торгівлі зброєю, за деякими оцінками, доходила до 40%, а масштаби торгівлі людьми не дуже виходить порахувати в принципі.
І насправді це типова ситуація для воїнів, які залишились без своєї країни, і яким немає куди повертатись. Розквіт Французького Іноземного Легіону не даремно припав на роки після другої світової —близько 60% його особового складу були німці, які знайшли такий спосіб уникнути покарання, почати нове життя, або просто не померти з голоду в спустошеній країні. От тільки в Легіоні не вистачить місця на всіх, тож для багатьох відкрився шлях в найманці — саме тому вся ця романтика «диких гусей» та Боба Денара також припала на цей складний час.
А тепер настав час для складної розмови: поговоримо про майбутнє, якого не хочеться, але яке можливе.
Якщо європейські країни все ж прогнутися під росію і дадуть нам впасти, наслідки будуть такими, що вся ця історія про балканські угруповання видасться милими спогадами. Звісно, ви можете розповідати про те, що поліція і спецслужби цього не допустять, але місцева організована злочинність існує і сміється вам в обличчя. Бо гроші люблять всі, а зарплати в державному секторі завжди менше ринкових.
Ви скажете, що часи змінились, і зараз так не вийде — вийде. Час завжди однаковий, міняються лише люди.
І ті люди, які пройшли через найкривавішу війну десятиріч, де ціллю були не точки на карті, а кожен конкретний боєць, люди, які піднімались на штурми під артилерійським вогнем, які втрачали друзів і ненавидять весь «цивілізований світ» за його боягузтво, за те, що він міг врятувати, але злякався і спостерігав, як цілі міста стирають КАБами та ракетами разом з їхніми мешканцями, такі люди змінять світ знову.
Вони вміють організовуватись, вони зневажають усіх, хто не був в піхотній зарубі, вони швидко вчаться, не мають пієтету перед «цінністю людського життя», і, якщо втратять країну — їм більше не буде чого втрачати.
Вони вміють планувати, проводити дорозвідку, та не залишають неперевірених кутів.
І кримінальний світ відреагує раніше, ніж поліція — так завжди було. Навіщо боротись з новою національною злочинністю, якщо її можна створити і очолити, або ж поглинути? А мати таких бійців, які до того ж не будуть привертати увагу, це дорогого коштує, бо той, хто втратить час сьогодні, завтра дізнається що ж це за звір такий — Ukrainian army battle heavy drone та pohuy, ebash usih.
Продовження нижче ⬇️
