Вчителі по всьому СРСР намагалися адаптуватися під нові вимоги партії, але керівництво не влаштовувала сама можливість вільної інтерпретації матеріалу. Була величезна потреба у єдиному канонічному підручнику, який давав би відповіді на усі питання. Педологію визнали злом, вчителів масово звільняли, шкільна освіта планомірно скочувалася у ніщо.
Зрештою, усі напрацювання 1931-1937 років виявилися неліквідними. До підручників вписували Єжова, Тухачевського, Ворошилова, Єнукідзе, Ходжаєва, а через декілька років з усього тиражу підручників викреслювали їхні імена та замальовували портрети.
Окрім того, що з обігу необхідно було вилучити тисячі вже надрукованих книжок, масово зупинялася робота над створенням нових. Таким чином, у 1936 році розігнали та репресували усю редакцію на чолі з Косарєвим, які займалися написанням масштабної "Історії метро".
Паралельно з цим Сталін нарешті визначився, якою має бути радянська історія — однозначно русоцентричною. Неросійські народи мали стати історично пов'язаними з російськими, багатоетнічність СРСР фактично була заперечена, а російський народ став "першим серед рівних" (цитата з публікації 1936 року газети "Правда").
Тов. Сталін не був зацікавлений в історії НАРОДІВ СРСР. Єдиний підручник мав бути історією СРСР, крапка.
Перед істориками стояло таке завдання: «Сумел бы он вовремя вводить в действие каждый из народов СССР. Теперь СССР единое целое — надо показать, как он стал таковым. Надо уметь так сорганизовать исторический спектакль, чтобы каждый народ вступал тогда, когда это нужно, чтобы ученик, школьник, читая и слушая, не чувствовал фальши, внутренним ухом услышал, что вступление каждого отдельного народа, даже если это будет не соответствовать исторической действительности, производило бы впечатление поданного в оркестре вовремя. До сих пор бывало, знаете, как в искусственной рождественской елке: втыкают сучки как попало; здесь так не воткнешь», — пише історик Б. Романов.
І кінець-кінцем "он" зміг. У 1937 році Андрій Шестаков видає підручник "Краткий курс истории СССР. Учебник для 3-4 классов", який перед публікацією редагує особисто Сталін.
Про самого Шестакова нам треба знати лише те, що освіта цього історика, який у тому ж 1937 році отримав звання доктора історичних наук, обмежувалася 5 класами та двома роками навчання на робітничих курсах, які спеціаліст з історії навіть не закінчив — його заарештували.
Тим не менш, підручник авторства Шестакова дійсно став канонічним. Було видано 5 мільйонів екземплярів, яких все одно не вистачало для усіх. Доволі швидко посібник почали використовувати для середньої та старшої школи, у гуртках політнавчання на фабриках та для викладання серед військових.
Пояснення цьому доволі просте: текст книги цілком відповідав тим русоцентричним та шовіністичним уявленням, яке мало вище керівництво. З 225 сторінок тексту історії УСІХ народів СРСР присвячено 100 сторінок. Решта — хронологія й аналіз двох буржуазних революцій у Росії та подальших подій. Підручник закінчується главою про Нову Конституцію СРСР 1936 року.
Написаний цілком дитячою мовою (для 3-4 класів), цей посібник з історії створює ілюзію перманентного коматозного стану усіх неросійських народів, які прокидаються лише в моменти захоплення їхніх територій росіянами — безумовно, сприймаючи це за благо.
Дурні! Старший брат дуже вас любить, тому протягом декількох століть старанно збирав усіх вас разом, аби ви нарешті знайшли дорогу додому. Сталінський орієнталізм (що фактично дорівнював русоцентризму та шовінізму) отримав теоретичну базу — універсальну та популярну.
Як не дивно, ефект був вражаючий. Учні вже за декілька років зрозуміли, що є "ми", росіяни, а є "вони" — не росіяни. Радянський Союз подарував усім республікам унікальну можливість: стати "своїми" не за етнічною ознакою, а за ознакою радянськості. Несподівано для всіх було реабілітовано Івана Грозного, Пушкіна, Петра І та інших. Радянський Союз шукав і знайшов "корисне минуле", в якому можна було побудувати
Зрештою, усі напрацювання 1931-1937 років виявилися неліквідними. До підручників вписували Єжова, Тухачевського, Ворошилова, Єнукідзе, Ходжаєва, а через декілька років з усього тиражу підручників викреслювали їхні імена та замальовували портрети.
Окрім того, що з обігу необхідно було вилучити тисячі вже надрукованих книжок, масово зупинялася робота над створенням нових. Таким чином, у 1936 році розігнали та репресували усю редакцію на чолі з Косарєвим, які займалися написанням масштабної "Історії метро".
Паралельно з цим Сталін нарешті визначився, якою має бути радянська історія — однозначно русоцентричною. Неросійські народи мали стати історично пов'язаними з російськими, багатоетнічність СРСР фактично була заперечена, а російський народ став "першим серед рівних" (цитата з публікації 1936 року газети "Правда").
Тов. Сталін не був зацікавлений в історії НАРОДІВ СРСР. Єдиний підручник мав бути історією СРСР, крапка.
Перед істориками стояло таке завдання: «Сумел бы он вовремя вводить в действие каждый из народов СССР. Теперь СССР единое целое — надо показать, как он стал таковым. Надо уметь так сорганизовать исторический спектакль, чтобы каждый народ вступал тогда, когда это нужно, чтобы ученик, школьник, читая и слушая, не чувствовал фальши, внутренним ухом услышал, что вступление каждого отдельного народа, даже если это будет не соответствовать исторической действительности, производило бы впечатление поданного в оркестре вовремя. До сих пор бывало, знаете, как в искусственной рождественской елке: втыкают сучки как попало; здесь так не воткнешь», — пише історик Б. Романов.
І кінець-кінцем "он" зміг. У 1937 році Андрій Шестаков видає підручник "Краткий курс истории СССР. Учебник для 3-4 классов", який перед публікацією редагує особисто Сталін.
Про самого Шестакова нам треба знати лише те, що освіта цього історика, який у тому ж 1937 році отримав звання доктора історичних наук, обмежувалася 5 класами та двома роками навчання на робітничих курсах, які спеціаліст з історії навіть не закінчив — його заарештували.
Тим не менш, підручник авторства Шестакова дійсно став канонічним. Було видано 5 мільйонів екземплярів, яких все одно не вистачало для усіх. Доволі швидко посібник почали використовувати для середньої та старшої школи, у гуртках політнавчання на фабриках та для викладання серед військових.
Пояснення цьому доволі просте: текст книги цілком відповідав тим русоцентричним та шовіністичним уявленням, яке мало вище керівництво. З 225 сторінок тексту історії УСІХ народів СРСР присвячено 100 сторінок. Решта — хронологія й аналіз двох буржуазних революцій у Росії та подальших подій. Підручник закінчується главою про Нову Конституцію СРСР 1936 року.
Написаний цілком дитячою мовою (для 3-4 класів), цей посібник з історії створює ілюзію перманентного коматозного стану усіх неросійських народів, які прокидаються лише в моменти захоплення їхніх територій росіянами — безумовно, сприймаючи це за благо.
Дурні! Старший брат дуже вас любить, тому протягом декількох століть старанно збирав усіх вас разом, аби ви нарешті знайшли дорогу додому. Сталінський орієнталізм (що фактично дорівнював русоцентризму та шовінізму) отримав теоретичну базу — універсальну та популярну.
Як не дивно, ефект був вражаючий. Учні вже за декілька років зрозуміли, що є "ми", росіяни, а є "вони" — не росіяни. Радянський Союз подарував усім республікам унікальну можливість: стати "своїми" не за етнічною ознакою, а за ознакою радянськості. Несподівано для всіх було реабілітовано Івана Грозного, Пушкіна, Петра І та інших. Радянський Союз шукав і знайшов "корисне минуле", в якому можна було побудувати