Нотатки християнина

Головна дорога чи обхідні шляхи🤔

Сімейна пара вирішила прогулятися лісом неподалік готелю, у якому зупинилися на ночівлю. Чоловік думав, що добре орієнтуюся в напрямках і, пройшовши близько години різними стежками, був абсолютно впевнений, що зможе легко знайти дорогу назад. Однак невдовзі виявив, що вони заблукали в лісі. Сонце сідало за обрій. Ставало страшно і приходили різні думки. На щастя, вони зустріли інших туристів, які знали цю місцевість. Виявилось, що вони відхилилися від курсу майже на 8 км, але були поряд з головною дорогою. Свою машину туристи припаркували неподалік, і запропонували підвезти їх до готелю.
Гості дуже зраділи, що зустріли людей, котрі знають дорогу і могли повернусь до місця призначення. На той момент це мало для цієї пари вирішальне значення!

Так само і ми: можемо бути впевнені в тому, що все добре знаємо, і самовпевнено йти по різних "стежках''
Також вони можуть бути близько до головної дороги. Але не бути цією дорогою.

Та не дивлячись на це, Господь не залишив нас самих у нашій подорожі до Небесних осель. Святий Дух вказує на Слово Боже, яке веде нас додому. Що є правдою можна правильно зрозуміти лише у світлі Писання. Усе, що суперечить Богові та Його Слову, – обман, а обман завжди небезпечний. Усе, що гармоніює з Богом, – істина і добро. Як важливо, щоб ми зробили Боже Слово нашим остаточним компасом у вирішенні наших питань.
t.me/notes_christian

Перевага йти поруч з Господом

Якось одній людині снився сон,  Начебто він бачив фільм свого життя, і після кожного з епізодів він ніби він йде піщаним берегом, а поряд із ним – Господь.
При цьому він помічав на піску два ланцюжки слідів: один від його ніг, другий від ніг Господа.
Коли перед ним промайнула остання картина його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі та найнещасніші часи в його житті.
Він дуже засмутився і почав питати Господа:
— Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
Господь відповів:
— Моє миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Дійсно. коли були в твоєму житті горе та випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся дорогою. Але це були Мої сліди... Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках.

t.me/notes_christian

МАВПОЧКИ

Одного разу група вчених відправилася досліджувати джунглі. Діло вже наближалося до заходу сонця і науковці почали готуватися до ночівлі під відкритим небом. Вони знайшли затишне місце для табору, облаштували з камінців місце для вогнища, збирали хмиз, склали багаття та запалили вогонь і почали грітися біля нього, роблячи характерні рухи. Науковці навіть не здогадувалися, що весь цей час за ними спостерігали маленькі мавпочки.

На ранок группа вчених з дивом виявила, що ті самі мавпочки почали, крок за кроком, копіювати їхні вчорашні справи з облаштування табору. Вони теж почали розчищати місце, складати упорядковано камінці, збирати хмиз і, навіть, робили ті самі рухи які робили науковці під час того, як грілися біля багаття. Здається, що вони повністю відтворили діла людей, але було одне але: мавпенятка не мали багаття. Це була лише імітація вогнища!

В нашому духовному житті може бути щось схоже. Ми можемо робити все так, як нас навчили, можемо робити все так, як написано, можемо робити все з точністю, як апостоли і можемо робити все так, як це робив Ісус, але не мати головного — запалу, вогню, тобто любові та стосунків з Богом! Ми можемо часто впадати в імітацію християнського життя, перетворюючи його в звичайну послідовність справ, втрачаючи справжню ціль за ради чого ми це все робимо — заради спільного життя з Богом!

Саме тому Господь говорить, що любити Його слід не тільки розумом, а й серцем! (Див. Мтф. 22:37-40)

@notes_christian

Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО ВАРТА ДЕСЯТИ КОРІВ...

Одного разу два моряки вирушили в мандрівку світом, щоб знайти свою долю. Припливли вони на острів, де у вождя одного з племен було дві дочки. Старша - красуня, а молодша - не дуже. Один із моряків сказав своєму другові: - Усе, я знайшов своє щастя, залишаюся тут і одружуся з донькою вождя.
- Так, ти маєш рацію, старша дочка вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір - одружуйся.
- Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуся з молодшою донькою вождя.
- Ти що з глузду з'їхав? Вона ж така... не дуже.
- Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі в пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися.

Треба сказати, що в племені було прийнято давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштувала десять корів.
Пригнав він десять корів і підійшов до вождя.
- Вожде, я хочу взяти заміж твою дочку і даю за неї десять корів!
- Це хороший вибір. Моя старша дочка красуня, розумниця, і вона варта десяти корів. Я згоден.
- Ні, вожде, ти не зрозумів. Я хочу одружитися з твоєю молодшою донькою.
- Ти що, жартуєш? Не бачиш, вона ж така... не дуже.
- Я хочу одружитися саме з нею.
- Добре, але як чесна людина я не можу взяти десять корів, вона того не варта. Я візьму за неї три корови, не більше.
- Ні, я хочу заплатити саме десять корів.
Вони одружилися. Минуло кілька років, і мандрівний друг, вже на своєму кораблі, вирішив провідати товариша, що залишився, і дізнатися, як у нього життя.

Приплив, іде берегом, а назустріч жінка неземної краси. Він її запитав, як знайти його друга. Вона показала. Приходить і бачить: сидить його друг, навколо дітлахи бігають.
- Як живеш?
- Я щасливий.
Тут входить та найкрасивіша жінка. - Ось, познайомся. Це моя дружина.
- Як? Ти що, одружився ще раз?
- Ні, це все та сама жінка.
- Але як це сталося, що вона так змінилася?
- А ти запитай у неї сам. Підійшов друг до жінки й запитує:
- Вибач за нетактовність, але я пам'ятаю, яка ти була... не дуже. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?
- Просто, одного разу я зрозуміла, що варта десяти корів.

В духовному розумінні ми всі грішники, які не вартують уваги, але в Божих очах ми варті "десяти корів".

@notes_christian

Якщо хочеш уникнути Божого гніву, прийди до Нього в обійми.

Аврелій Августин

t.me/notes_christian

Учень попросив учителя:
- Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю та прозорий пакет.

- Якщо ти на когось розсердишся і затаїш образу, - сказав учитель, - то візьми картоплю. Напиши на ній ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
- І це все? - здивовано запитав учень.
- Ні, - відповів вчитель. - Ти повинен завжди цей пакет носити із собою. І щоразу, коли на когось образишся, додавати в нього картоплю.

Учень погодився. Минув якийсь час. Пакет учня поповнився картоплинами і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав на самому початку, почала псуватися. Вона вкрилася слизьким бридким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і почала видавати різкий неприємний запах.

Учень прийшов до вчителя і сказав:
- Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй що-небудь інше.

Але вчитель відповів:
- Те ж саме відбувається і з тобою. Просто ти це одразу не помічаєш. Вчинки перетворюються на звички, звички - на характер, який породжує смердючі пороки. Я дав тобі можливість поспостерігати цей процес збоку. Щоразу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей тягар.

Не дарма Господь просив нас не тримати в собі багно, адже воно забруднює і нас...

@notes_christian

Уявіть, що існує банк, який щоранку кладе на ваш рахунок 86 400 євро. Він не зберігає щоденний залишок. Щоночі він прирівнює до нуля весь залишок до останнього цента, який ви не використали протягом дня. Що ви зробите? Звичайно, ви зніматимете щодня все до останнього цента!

У кожного з нас є рахунок у цьому банку. Його назва? - ЧАС. Щоранку цей банк нараховує вам 86 400 секунд, а це 1440 хвилин, або 24 години.

Щоночі цей банк стирає дані й дивиться, яку частину цього кредиту ви не інвестували у потрібних цілях. Цей банк не зберігає "грошей" і не дозволяє переводити їх на інші рахунки. Щодня відкривається новий рахунок. Якщо ви не використовуєте ці "гроші" − втрачаєте тільки ви.
t.me/notes_christian

🔥Про мишку 🙂

Жив собі цар. Дав він якось указ по своїй країні, що якщо хтось йому буде розповідати одну казку три роки, три місяці і три дні, тому віддасть половину царства. Прийшов один чоловік, та не пройшло три дні, як закінчилась його казка. Прийшов другий, розповідав казку три місяці. Прийшов третій, та й каже:
— Була в одного господаря велика-велика комора, наповнена зерном. В ній завелась мишка. Прогризла вона нірку і стала носити по зеренцю у свою нірку. Бігала туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди...
Пройшло три дні, а потім три місяці, а чоловік розповідає:
… туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди...
Цар і запитує:
— А який же кінець цій казці?
— Підожди, — відповідає чоловік, — мишка ще не все зерно переносила. Вона сама малесенька, а комора в господаря велика-превелика. Так що потрібні роки, щоб переносити все зерно. Туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди...
Чоловік чесно отримав половину царства.

💎Символіка притчі
🚩Щоб отримати ЦАРСТВО, необхідно лише щоденно ходити до комори, за ХЛІБОМ:
туди-сюди
туди-сюди
туди-сюди...😇😉

t.me/notes_christian

📊Роби для Бога, що можеш, а молися про те, що не можеш, i Вiн тобi допоможе, щоб ти все змiг.

Августин

t.me/notes_christian