Цього року робив дослідження про інститут військового омбудсмена закордоном, де він працює давно і успішно. Ось тут давай коментар Deutsche Welle на цю тему.

Коротко:

1. Важливо, щоб він був автономний, з належним апаратом, фаховою командою і адекватним бюджетом. Офіс в 3 людини в форматі «управління в складі департаменту МО» буде профанацією.

2. Ідеально – парламентський уповноважений, який обирається за відкритим конкурсом і затверджується ВР на визначений термін, звітує відповідно теж перед ВР.
Але я так підозрюю оберуть президентську вертикаль. На воєнний час може буде і норм, в майбутньому буде правильно поміняти.

3. Сфера повноважень може бути вузькою і інстанційною, тобто лише конкретне коло питань і виключно після того, як військовослужбовець вичерпав механізми всередині армії.
А може бути широкою, і тоді він працюватиме з будь-якими питаннями повʼязаними з військовослужбовцями за фактом звернення.

4. Він повинен мати широкий рівень доступу до інформації і можливість проактивно ініціювати розслідування.

5. Це не панацея. Омбудсмен сам по собі не вирішить усіх проблем із порушенням прав військових. Це додатковий інструмент захисту прав. Щоб він дієвий – треба вирішити питання вище і ще купу нюансів.

Але крок по любому правильний. Давно було треба.