Я дивлюся на деяких наших співвітчизників, чоловіків і жінок, і виникає бажання обійняти за плечі і тихо сказати:
- Слухай, прибери подалі свою внутрішню дитину. Поклич уже нарешті когось зі своїх внутрішніх дорослих...
Сьогодні один із тих днів, коли ми повинні дорослими очима подивитися на своє минуле і зробити дорослі висновки.
Насправді ми дуже мало знаємо про обставини нашої великої поразки сторічної давнини. Про події, які передували Голодомору.
Про те, як ціла нація, величезна, багатомільйонна, отримавши шанс на здобуття незалежності раптом вирішила, що треба ж перестати стрілять.
Це не винахід Зеленського, так уже було.
І сотні тисяч ухилянтів і дезертирів. І вище керівництво країни, яке ліпило коників з глини, їздило на якісь форуми, консультації та переговори з росією, брало на себе нездійсненні зобов'язання і заспокоювало усіх, що якось то воно буде.
"Самостійній Україні армія не потрібна".
Цій фразі трошки більше ста років, а її автор потім прекрасно собі доживав в екзилі, спостерігаючи з безпечної відстані Женевських озер і за руїною, і за репресіями, і за Голодомором.
Той випадок, коли помилки або зрада одиниць при владі обернулися стражданням, смертю, втратою дому для мільйонів пересічних українців, і відлуння цих рішень впливає на нас дотепер.
Не дай боже, щоб наші внуки і правнуки, які зможуть народитися і вижити, через сто років писали про нас те саме. Бо якщо існує реінкарнація і переселення душ, то нам тоді краще зразу перенароджуватися у кротів, щоб тільки не бачити цієї ганьби.
- Слухай, прибери подалі свою внутрішню дитину. Поклич уже нарешті когось зі своїх внутрішніх дорослих...
Сьогодні один із тих днів, коли ми повинні дорослими очима подивитися на своє минуле і зробити дорослі висновки.
Насправді ми дуже мало знаємо про обставини нашої великої поразки сторічної давнини. Про події, які передували Голодомору.
Про те, як ціла нація, величезна, багатомільйонна, отримавши шанс на здобуття незалежності раптом вирішила, що треба ж перестати стрілять.
Це не винахід Зеленського, так уже було.
І сотні тисяч ухилянтів і дезертирів. І вище керівництво країни, яке ліпило коників з глини, їздило на якісь форуми, консультації та переговори з росією, брало на себе нездійсненні зобов'язання і заспокоювало усіх, що якось то воно буде.
"Самостійній Україні армія не потрібна".
Цій фразі трошки більше ста років, а її автор потім прекрасно собі доживав в екзилі, спостерігаючи з безпечної відстані Женевських озер і за руїною, і за репресіями, і за Голодомором.
Той випадок, коли помилки або зрада одиниць при владі обернулися стражданням, смертю, втратою дому для мільйонів пересічних українців, і відлуння цих рішень впливає на нас дотепер.
Не дай боже, щоб наші внуки і правнуки, які зможуть народитися і вижити, через сто років писали про нас те саме. Бо якщо існує реінкарнація і переселення душ, то нам тоді краще зразу перенароджуватися у кротів, щоб тільки не бачити цієї ганьби.