Ми все своє дитинство жили на одному районі Києва, в 20 хвилинах один від одного. Їздили одним маршрутом на автобусі під номером 45, але зустрілися лише через 15 років. Ксю прийшла на день народження свого однокласника, а я - до друга своєї дівчини. Так ми і познайомились.
Потім ще пару років ми зустрічались на день народження Саші, і Ксю мені запала в душу як дуже відкрита, емоційна, весела, усміхнена… красива дівчина! Я її завжди уявляв такою маленькою дівчинкою, яку треба взяти і оберігати. Я був підписаний на Ксю, а вона на мене…
Але, пройшло ще багато років, поки я написав їй «Привіт»! Це було 7 років тому. Я пам'ятаю, як боявся написати їй, типу «Пішли погуляємо?», а вона відповість «чувак, гуляй лісом, у мене чоловік і двоє дітей». Але… я ризикнув! І вона згодилась піти зі мною в кіно.
На фото - це наша та сама перша зустріч. Через 2 місяці ми почали жити разом. Через рік я зробив пропозицію. Ще через рік ми одружились. І через два у нас народився наш син Леон.
Ми пережили разом стільки всього, що і не вистачить десяти постів: і проблеми в бізнесі, і закриття бізнесу, відкриття нового бізнесу. Зараз ми працюємо пліч-о-пліч над «Мама, ну купи». Ксю - Product Owner, як її називають в офісі «Мама іграшок». Я дуже пишаюсь, що вона здатна поєднувати виховання дитини і бізнес. Вона в мене дуже Сильна!
Отак, від того, що я не побоявся написати їй в Instagram - я отримав турботливу дружину, вірного друга, гарну маму моїх дітей та бізнес-партнера! Може, тобі теж варто кому-небудь написати, але ти боїшся? Поміркуй!
