Ця війнa змінюється з кoжним днeм. Ворог мaнeвpyє, пepeкидaє cили з oднієї ділянки фpoнтy нa іншy. Сказати, щo вoни нe зpoбили виcнoвків не можна - вони діють дaлі пpимітивнo, aлe нaбaгaтo oбepeжніше.
Однак як не крути, а від перестановки доданків сума не змінюється - ворога треба знищувати і немає різниці де і за яких обставин. Роль політики в цьому питанні далеко не перша, адже поки не буде перемоги на полі бою, то її не буде й загалом.
Причина того, чому зараз важко вести війну криється в тому, що ворог знаходиться всюди по всій лінії фронту - кожен кущ та кожне дерево це його укриття. На кожну нашу позицію вони готові витрачати тисячі снарядів, а в штурми відправляти по десятку танків. Але їхня піхота ніяка - їх можна нищити пачками, хоча і добратись до неї проблемно. Загалом ця війна - це не про піхотне протистояння.
Звільнити Херсонщину, Запорізьку область та Харківську більш ніж реально в недалекому майбутньому, а от щодо Донбасу, то тут доведеться повозитись — все-таки на цій ділянці вони готувались 10 років і для вирішення задачі нам також потрібно буде добре підготуватись. Дуже добре підготуватись.
На карті якийсь населений пункт вчора був нашим, а сьогодні в ньому закріпився ворог і це може виглядати як поразка, але це не так. Відступ має бути, особливо коли піхота не має де триматись, адже це збережені життя наших військовослужбовців. Навіщо безсенсовно вмирати сотнею там, де можна відійти на кілометр і втримати ділянку двома десятками з мінімальними втратами і при цьому нанести максимальних втрат ворогу? Ніхто не здає просто так позицій - кожен метр коштує літрів крові та поту. Десь ми наступаємо, десь відступаємо - це війна і в ній ніколи не буває все ідеально. Але якщо є наказ триматись - солдати тримаються і будуть триматись до останнього, як би це не було складно. І ви маєте пишатись своєю армією, яка вже знаходиться за межами людських можливостей, але продовжує героїчно боронити те, чим ми всі дорожимо.
🫡https://t.me/operativnoZSU/
Однак як не крути, а від перестановки доданків сума не змінюється - ворога треба знищувати і немає різниці де і за яких обставин. Роль політики в цьому питанні далеко не перша, адже поки не буде перемоги на полі бою, то її не буде й загалом.
Причина того, чому зараз важко вести війну криється в тому, що ворог знаходиться всюди по всій лінії фронту - кожен кущ та кожне дерево це його укриття. На кожну нашу позицію вони готові витрачати тисячі снарядів, а в штурми відправляти по десятку танків. Але їхня піхота ніяка - їх можна нищити пачками, хоча і добратись до неї проблемно. Загалом ця війна - це не про піхотне протистояння.
Звільнити Херсонщину, Запорізьку область та Харківську більш ніж реально в недалекому майбутньому, а от щодо Донбасу, то тут доведеться повозитись — все-таки на цій ділянці вони готувались 10 років і для вирішення задачі нам також потрібно буде добре підготуватись. Дуже добре підготуватись.
На карті якийсь населений пункт вчора був нашим, а сьогодні в ньому закріпився ворог і це може виглядати як поразка, але це не так. Відступ має бути, особливо коли піхота не має де триматись, адже це збережені життя наших військовослужбовців. Навіщо безсенсовно вмирати сотнею там, де можна відійти на кілометр і втримати ділянку двома десятками з мінімальними втратами і при цьому нанести максимальних втрат ворогу? Ніхто не здає просто так позицій - кожен метр коштує літрів крові та поту. Десь ми наступаємо, десь відступаємо - це війна і в ній ніколи не буває все ідеально. Але якщо є наказ триматись - солдати тримаються і будуть триматись до останнього, як би це не було складно. І ви маєте пишатись своєю армією, яка вже знаходиться за межами людських можливостей, але продовжує героїчно боронити те, чим ми всі дорожимо.
🫡https://t.me/operativnoZSU/