Ти часто так роздумуєш про себе,
Ховаючи у серці безліч ран...
Ніхто не знає , але знає Небо,
Життєвий шлях і твій душевний стан...

І в це Різдво, коли усі співають ,
Про те Дитя , що в яслах тихо спить ,
Хоч радість скрізь , Зі святом хоч вітають,
Тебе ж усередині щось гнітить...

Тобі самотньо ? Сам себе ти судиш,
За свій характер і невдачні дні...
Чимало болю причинили люди ,
І гасять віру знов думки сумні...

Що ти слабкий, недосконалий зовсім ,
Хіба потрібні Господу такі...
І на собі тавро ми жертви носим,
Стискають нас обставини важкі...

А ти поринь у задуми сьогодні,
Про Того , Хто в Різдво з Небес зійшов ,
Хоч родовід Його не благородній,
Багато плям ти в роді би знайшов...

В дідах- неідеальних патріархах,
В моавитянці Рут , Чи у Раав,
І на Давида не одну би скаргу,
У книгу вічну ти би написав...

Не будь тілесним. Не живи минулим,
Не жертва ти , Христос бо Кров пролив ...
Його в обійми мук страшних штовхнули..
Ти знаєш... Він для тебе це зробив...

Поглянь на себе ти Очима Бога ,
І зцілення душевних ран приймай.
У майбуття відкрита є дорога ,
Все пережите Господу віддай...

Я знаю , Не найкраще , кострубате,
Минуле те гріховне і брудне....
Та це дарунком Богу може стати,
І змінить Він життя твоє земне.

Христос у бідних яслах народився ,
Щоби від нас забрати все старе ,
Щоб ти у Ньому назавжди змінився ,
Отримав серце , мрії - все нове...

Майбутнє нині поспіши прийняти ,
До щастя з Богом сходи ти майструй...
А що Христу в Різдво подарувати?
Йому своє минуле подаруй.

Мартинюк Наталя