Християнські вірші

@muzyka_virshi

Как часто страшную картину
Ты представляешь пред собой,
Что ты идёшь — и дуло в спину,
И ты за Господа герой...

Как часто Пётр всплывает в мыслях?
Глаза Христа. Крик петуха.
И слов лукавых дешевизна,
И послевкусие греха...

Как часто мы, ища ответы
На важном интервью с собой,
Не узнаём автопортреты
И спорим со своей душой?

Мы говорим себе: «Возможно,
Когда-нибудь наступит час
И приподнимется безбожье,
И брата брат врагу предаст,

И если вдруг меня повяжут,
Железом будут жечь уста
И отрекаться мне прикажут
От веры в Господа Христа,

Я и у смертного порога
Не испугаюсь, не сломлюсь!
К стене поставят, но от Бога
Я ни за что не отрекусь.

Я не предам! Я не посмею.
Я выдержу! Я всё пройду.
Своей души не пожалею».
Но здесь... Давай начистоту!

Остановись. Копни поглубже
И максимально приглядись
В мотивы, увлеченья, нужды —
Чем ты наполнил эту жизнь?

Зачем нам представлять, что будет
И как мы верностью блеснём!?
Если сегодня нас так мутит,
Что мы зачёты не сдаём.

Зачем нам ждать времён гонений!?
Скажи, к чему нам жечь уста,
Если на них от осуждений,
И без железа — чернота...

В наш век другие инструменты,
И методы врага хитрей,
И отречения моменты
Всё незаметней для людей.

Условия для нас получше...
И мы порой почти глухи,
Когда нам правду прямо в уши
Кричат до хрипа петухи...

Зачем о будущем!? Сегодня...
Сегодня ты готов страдать?
Когда открыта преисподня,
Чтоб даже избранных сломать.

Проверь себя. Не отречёшься,
Когда наступят на мозоль?
Спроси себя, над чем смеёшься?
Как реагируешь на боль?

Быть может время для молитвы
Ты разменял на суету
И даже не заметил битвы
За верность Господу Христу?

Что нам за будущее браться?
Может давно мы отреклись,
Когда предпочитаем сдаться,
Идя с грехом на компромисс?

Когда не брезгуем соблазном,
Щепоткой лжи, блуда, суда...
И в обольщении опасном,
Кричим: «Я б умер за Христа!»

Но надо ли нас ставить к стенке?
Ведь отречение — внутри.
Его прозрачные оттенки
Найди в себе! И рассмотри!

Не надо ждать расплаты кровью.
Не жди и дуло у виска...
Ты лучше в интервью с собою
Сегодня не предай Христа.

Натальи Шевченко.
@poemss_christian

@muzyka_virshi

Автор: Мартинюк Наталя

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі , мій Боже ,
Зрозуміти я все не здатна ,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб кожне "чому " пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось: Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками ,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе , Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти , щоб злого бажати,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі всі питання ,
Бо лиш Ти пояснити все можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає ...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману ...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани ...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля , яка спасає
Ти Один , в Кому я радію
Бога іншого я не маю .

Коли обіймаєш мене Ти міцно ,
Розумію і знов запевняюсь:
Ти усе , що мені потрібно,
Ти усе , що в житті я маю ...

@poemss_christian

@muzyka_virshi

Напиши мені, коли в душі тривога,
Коли думки усі переплелись,
Я розкажу твої проблеми Богу,
А Він поможе, так, як і колись.

Ти подзвони, коли немає з ким поговорити,
Коли душа пуста, і серце більше не горить,
Коли не хочеш далі жити,
Я обіцяю слухати, і Божим словом підкріпить.

Я так прошу, не замикайся в серці,
Твоя душа важлива не лише тобі,
Відкрий свої духовні дверці
І всю сердечну біль зі мною розділи.

Ти розкажи, я обіцяю зрозуміти,
Цей шлях нелегкий поможу пройти,
І встигнемо із Богом в тишині ми посидіти,
А Він нам вкаже шлях, як далі йти.

А ти скажи, коли не можеш вже стояти,
І коли руки опустились до землі,
Я поможу до Бога вопіяти,
Бо разом легше бути у вогні.

Ти подзвони, коли тебе з’їдає страх,
Я попрошу, щоб Бог вселив велику віру,
Щоби стояв ти крепко на ногах,
І мав лише на Господа надію.

Напиши мені, коли в житті випробування,
Коли не можеш тишу зберегти і мир,
А я, без капельки вагання,
У Бога попрошу за твій спокій.

Прийди до мене в будь-яку хвилину,
І не важливо, день це, чи глибока ніч.
Я тебе зустріну в будь-яку годину,
Щоб поговорити із тобою віч-на-віч.

Коли в душі самотньо - напиши,
І байдуже, що ми з тобою не знайомі,
Господь зробив нас рідними в Христі,
Через страждання й муки на Голгофі.

Господь завжди є поруч, біля мене й тебе,
І добре знать, що ми є не одні,
І ти не покладай надію лиш на себе,
Адже Господь підтримка у найважчі дні.
@poemss_christian

Найтяжча боротьба – завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Коли душа горить немов в вогні,
Коли твій розум – наче поле бою.

Коли себе ти важиш на вагах,
І бачиш, що ваги нажаль не має
А ні у вчинках, а ні у ділах,
Тай оправдань собі вже не шукаєш.

Коли нутро від болю аж кричить,
А все, що тобі можна це мовчати.
Скажи, як почуваєшся в цю мить?
В цю мить ти хочеш на весь світ сказати

Про те, що там сидить, на глибині
Твого ніким незвіданого серця….
Проте нажаль, чомусь , ти сам один,
Сліди людини вже роками стерті.

Ніхто не вникне у твою біду…
Й душа від цього ще сильніш страждає.
Усі в житті немов повз тебе йдуть.
Ніхто з людей тебе не помічає.

Всі хочуть завжди тільки лиш одне:
У всьому користь й зиск для себе мати.
Їм не цікавим є єство твоє,
Вони не мають що для тебе дати.

І в голові питання зазвучить,
Немовби ехо: « А кому потрібен?
Хто зможе душу словом оживить?
Хто допоможе подолати біди?»

А в відповідь Христос промовить: «Я.
Ніхто з людей не в змозі поміч дати,
Серця лікує лиш рука Моя,
Не варто від людей чогось чекати.

Лиш ті, хто переносив схожу біль
Спроможні болі інших помічати.
Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль,
Й допомагаю йти і пробачати

Всіх, хто тобі приносять біль і зло,
Всіх, хто ятрить замученую душу.
Моє дитя! Я – твій святий Господь.
Я Той, Хто робить серед моря сушу.

Я прокладаю шлях усім вітрам.
Я Той, Хто чинить тишу серед бурі…
З тобою поруч завжди, тут і там,
А те, що всі неначе б то поснули,

Я допустив, щоб ти шукав Мене,
Того, Який ніколи не залишить,
А В Мене сину, необхідне є,
Й Я можу дати значно – значно більше

Ніж ти шукаєш цього у людей.
Отож прошу, задумайся, дитино,
Ти клич Мене у темряві ночей,
Шукай Мене у найсвітлішу днину.

Я заспокою й силу дам Свою,
І боротьба у серці закінчиться.
Моє дитя. Я так тебе люблю.
Нехай твій дух печальний укріпиться.

Найтяжка боротьба завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Та коли прийдуть ці суворі дні,
Не забувай, що Я завжди з тобою.

Тебе всім серцем , сину, полюбив,
Тож йди до Мене, Я тебе чекаю.
Так промовляє Утішитель твій.
Благословив. І ще благословляю.
Амінь.01.02.2023р.

@muzyka_virshi

Автор: Людмила Мельник 📝

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда ты вовсе не такой, как все. Когда из миром не идёшь ты в ногу, А по Евангельски живёшь здесь, на земле.

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда в тебе царит мир и покой... Когда ты даришь Веру и Надежду, Когда ты вдохновляешь к жизни праведной, святой...

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда читаешь Библию и молишся Ему... Так продолжай и дальше в этом Духе... Старайся быть поближе ко Христу!

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда за правду ты страдаешь, слёзы льёшь... Если прощаешь очень - очень много... Если ты злом за зло не воздаёшь.

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда кому - то, просто так, помог... Всё пишется у памятную книгу. Ведь то, что ты посеешь - то пожнёшь...

А знаешь ли, что ты по сердцу Бога? Когда ты верен есть Ему во всём. Когда закончиться земна дорога, Тебя украсит золотым венцом.

"По сердцу Бога..." О, как я хотела б Чтоб были я и ты, мой друг, всегда! Для этого должны мы на земле сей Не на людей смотреть, а на Христа!

"По сердцу Бога " ... - это очень ценно! Таких людей Бог заберёт на Небеса... И будут они царствовать там вечно Где счастью, миру нет конца...
@pormss_christian

@muzyka_virshi


ВМИРАЮТЬ І СТАРІ, І МОЛОДІ

Вмирають і старі, і молоді...
І смерть ні в кого віку не питає,
Життя, як свічка, в мить одну згасає,
Лишаються лиш спогади одні.

Ще вчора були плани на життя,
Ще вчора - сміх, сьогодні уже сльози,
І хто вернути час назад у змозі?
Була людина, а тепер - нема.

Хтось каже: "Я вмирати не спішу,
Бо молодість буяє пишним цвітом,
Устигну ще багато я зробити,
Для себе в цьому світі поживу."

І так минають дні або роки,
До вічності людина неготова,
А смерть в життя вривається раптово.
І як тоді уникнути її?

Хтось каже: "Я у старості своїй
Про вічність буду думати щоднини,
Коли від діл тілесних відпочину,
Про душу попіклуюся тоді".

Але ж не знає, коли прийде мить
Покинути назавжди землю грішну,
Тоді життя міняти вже запізно,
Коли воно ледь тліє, не горить.

А інший каже: "Все одно мені,
Нестрашно зовсім, маю добру вдачу,
Я вірю тільки в те, що зараз бачу,
Я - пан свого життя на цій землі."

І не збагне, що вічність не брехня,
Невидима лише тепер для зору,
Як прийде час, побачить її скоро,
Вона же буде в кожного своя.

Пекельні муки чи блаженний рай,
Вогонь постійний чи присутність Бога?..
До вічного життя собі дорогу
Ти на землі, людино, обирай.

Шляхів мільйони в пекло заведуть,
І тільки в рай - одна вузька стежина,
Захована в Ісусі, Божім Сині,
Уже сьогодні вибери цю путь.

Людино, будь готовою весь час:
Життя земне зникає, наче пара,
Ще смерть ні в кого віку не спитала,
Не відкладай спасіння на відтак...

Вмирають і старі, і молоді,
Бо смерть не завжди старості чекає,
Життя, як свічка, швидко догорає,
І тільки в Бозі ми повік живі.

©Леся Данильчик
@poemss_christian