Олександр Морозов:

Знаєте... Війна перевірила всіх на стійкість. Хтось б'ється. Хтось тікає. Нормальна реакція на події. Я сподіваюся, що багато чого зітру з пам'яті починаючи з 24 лютого 2022 року.
Але є момент, який я буду переказувати людям, які люблять понити, що в них все погано, в них все не так, їм чогось не вистачає і довгий довгий список, чогось такого етакого...

Ніч. Село, 60% якого зруйнували російські вертушки. Не військовий об'єкт. А просто прикордоне село... З згоряними фундаментами. Дім, який ми вскрили для ночівлі. Дощ. Моторошно. Міни. Вибухи... Знову щось горить...

В домі був різкий запах схожий на трупний. Ми мовчки просиділи всю ніч. На світанку зайшли в саму крайню кімнату. А там дід. Років 85.

- Если Ви руские солдати, застрилете меня сразу. Якщо ви армія України дайте мені щось поїсти щоб я не помер з голоду...

Дідусь лежачий. Після знищення села до нього ніхто не навідувався пару днів. Його життя і так жорстко з ним обійшлося. А тут ще ці нелюди...

Пост не про жалість. А про вибір. Вибір того, як і з ким далі жити. Можливо, йому і не довго залишилося. Але жити з загарбниками навіть в його стані він би не змін і не хотів. Тому просив кулю. Натомість від своєї армії він попросив їжу, щоб прожити хоча б день.

Так от, якщо Ви сетуєте на складне життя. Обставини. Людей. Проблеми. І ще всяку ерунду. То просто згадайте цей пост про вибір людини, яка не має змоги щось вирішувати сама. Все рівно людина робить вибір і має певний план дій. Уявіть, як страшно людині в ночі під обстрілами, яка не може втікти та сховатися. Уявіть, як страшно людині, коли з ним в одному домі ночує 4 особи і він не знає, чи це свої чи вороги...

Уявили?

А тепер перестаньте жалуватись на життя. І що Вам в ньому щось заважає. У Вас завжди є вибір. Навіть в самій поганій ситуації.
Робіть свій вибір, а не нийте. Життя Ваше. Вам ніхто нічого не винен.

(10. 04. 2022)