Postlar filtri


Опозиційній сегмент казахстанського суспільства створив громадянський рух "11М" з метою консолідації безпартійної частини суспільства. Але влада реагує доволі швидко на прояви протесту.


Казахстан сьогодні обирає реформований парламент Курултай. У ньому лише 145 місць і він складається тепер лише із однієї палати.

Оскільки політична система країни - особливий тип східної автократії, то у виборах за пропорційною системою із 5% бар'єром беруть участь лише 7 провладних політичних сил.

Опозицію не допустили. Мажоритарні округи ліквідовані. Балотування самовисуванців було скасоване, тобто виборчий ліфт потрапляння навіть одиничних опозиціонерів заблокований. Та й були порушені кримінальні справи проти десятка незалежних журналістів та блогерів, наприклад проти Ахмедьярова.

Токаєву потрібно було закріпити новий політичний порядок після конституційної реформи (1 липня в Казахстані вступила в силу нова Конституція, схвалена попередньо на референдумі).

Взагалі, парламентські вибори стали прикладом майстерно керованої виборчої машини без застосування репресивних ефектів. Основна задача- змістити вибір з партій на вибір конкретного напрямку реалізації курсу Токаєва. В такій парадигмі виборець мотивується фактом своєї співучасті в історичному переході країни, але без загрози для системи. Типу обираємо не конкретного політика чи їх угрупування, а обираємо шлях трансформації. І ти як виборець включаєшся в процес історичного вибору, піднімаючись над політиканством та кон'юнктурою.

Більшість місць пророкують головній провладній силі - Әділет (Адилет, або "Справедливість"). Нею експлуатувався гештальт державницької партії-провідника курсу Токаєва. Нова партія влади постала як ребрендована старої Amanat. Оновити партійний інтерфейс в цілому Токаєву вдалось, запустивши в процес "нові обличчя". Але головне - за допомоги цього трюку вдалось скинути накопичений антирейтинг.

Що цікаво, вона вибудовувалась не як класична партія влади на бюрократичній глині, а як нова технократична гвардія Токаєва, що буде реалізовувати новий порядок. Польова стратегія базувалась на сегментації електорату за професійними ознаками (металурги, бюджетники, нафтовики тощо) і це дозволяло ефективно використати адміністративний ресурс.

Всі інші 6 партій були підібрані в бюлетені відповідно до модельних електоральних кластерів:
- Ауыл - для сільської місцевості та аграрників;
- Respublica - для підприємців, IT та креативного міського класу;
- Ақ жол - для лібералів, малого бізнесу та інтелігенції;
- Народна партія Казахстану - для лівого виборця, пенсіонерів;
- Загальнонаціональна соціал-демократична партія- для найманих працівників, трудящих;
- Байтақ - із екологічним зеленим порядком денним, для міської молоді.

Вибори в Курултай, незважаючи на технологічний ривок Казахстана, не показали надмірної переваги цифрових стратегій комунікації. Більшість кандидатів та партійних активістів робило ставку на класичні зустрічі, інтерв'ю та медіа. Окремо слід сказати, що Казахстан доволі жорстко регулює використання онлайн-платформ для агітації. Це при тому, що 2026 рік оголошений в Казахстані роком цифровізації та ШІ.

Новий Цифровий кодекс 2026 року ввів обов'язкове маркування контенту, пов'язаного з штучним інтелектом. Агітаційні матеріали в TikTok, Instagram, Telegram, Threads розміщуються лише на підставі письмового договору з партією та повинні нести позначку "агітація".

Так, Народна партія широко використовувала таргетинг по базам комунальних боржників з пропозицією кредитних амністій.

Серед особливостей, вартих окремої уваги - заборона публікації екзіт-полів раніше півночі. Думаю, це ноу-хау може стати поствиборчим трендом не лише в Азії.

Відбулись дуже нудні теледебати на "24KZ" як фіктивний доказ конкурентності виборів, де на одному майданчику виступили представники всіх 7 партій. Хоча, влада показала просто вищий майстер-клас управління комунікаціями.

Вибір наче є, але лише той, який не загрожує Токаєву. Хай собі політики сперечаються про зникнення 1200 сіл, головне не чіпали основи режиму. Глядачі могли через QR-код у прямому ефірі визначати, хто виграв теледебати, що безпосередньо мало формувальний вплив на аудиторію.


Державні свята в умовах війни відчуваються по-особливому, без пафосу і дуже індивідуально.

Занадто багато життів за останні роки віддано, щоб біля нашого серця майорів синьо-жовтий стяг.

Національна символіка, за яку заплачено життям - це вже не просто клейнода вільної землі та гідної її нації. Це вже метафізика ідентичності, зрада якої гірше за родове прокляття.

Важко, знаю. Але памʼятаймо про це.

З днем нашого Прапора!


 Арахамія у 2018-му продав контракт на українські дрони шейху ОАЕ просто посеред оборонної виставки в Еміратах. "У моїй голові – картотека з рольовими моделями різних людей: від бомжа і кримінального авторитета до чиновника чи мільярдера. Коли я зустрічаю когось, то підсвідомо витягую картку з максимально близьким типажем, і мені одразу ж стає комфортно з цією людиною", – пояснює Арахамія.

 Професію ді-джея опанував ще у 2000-х у Миколаєві, де відрив лаунж-клуб, куди запрошував ді-джеїв. У них він всьому і навчився. Навіть, ставши політиком, Арахамія не відмовився від свого хоббі та не лише продовжив міксувати треки, а й виступав із сетами перед власною фракцією.

 Його називають «директором Ради». Без Арахамії фактично неможливо успішно провести жодне проблемне голосування. Хоча нещидавно повертати депутатів до продуктивності довелось не лише Арахамії, а й голові ОП Кирилу Буданову.

 Із втратою потенціалу голосів у власній фракції, Арахамії довелось шукати все більше союзників серед інших політсил. Одними із найбільш договірких виявились колишні представники нині забороненої ОПЗЖ, яких у "монобільшості" жартома називають своїми "військовополоненими". "До них у Давида підхід простий: "або голосуєте, або тюрма".

 В оточенні Порошенка і в оточенні Зеленського Арахамію непублічно називають "головним містком" у комунікації між двома президентами.


Глядачам «Фабрики новин» обіцяв тези по статті, що нещодавно вийшла на BBC-Україна: "Ді-джей переговорних треків: хто такий Давид Арахамія і чи справді він – новий Єрмак". Непоганий матеріал для психологічного профайлінгу «директора парламенту».

Статтю можна прочитати за посиланням: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c3v0y347dw1o?fbclid=IwY2xjawT2ftZwZG9mBWV4dG4DYWVtAjEwAGJyaWQRMTBPUm5rVWl0RzlmUFMwNVBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEerpT7KUQ6oYs-N_7xw66AhkbQ6sPc15UMEJX20UX4EJN4sa-UpMvf5Xffl3k_aem_G3grOINqSATTVLTlABslsw

Для тих, у кого немає часу на 15 хвилин слави для Арахамії, тезово викладу основні думки в одну хвилину:

 у Арахамії є інтереси у сфері виробництва дронів, а також ігровій та фармакологічних сферах, а ще – мережа лояльних людей у різних державних інституціях. "Кім, Бутенко, Шмигаль, Безгін – ось мінімум чотири людини в нинішньому уряді, яких можна назвати "Давидовими".

 Генпрокурор Кравченко вперся реалізовувати можливу підозру по Арахамії та фактично врятував його від в'язниці. Підозру, про яку він згадує, могли готувати восени 2025-го, коли у всіх, і, зокрема, в Арахамії, занадто загострилась напруга із тодішнім головою ОП Андрієм Єрмаком.

 "У Давида немає якихось великих косяків у очах президента. Він знає межу у озвучуванні йому неприємної інформації. Але я не впевнений, чи Зеленський пробачив Давиду знесення Єрмака. Утім, якби Єрмак лишився, Давид би точно вже давно сидів". "Здається, Зеленський навіть трохи побоюється Давида, бо будь-яка сварка з ним може призвести до неконтрольованих процесів".

 "Помилка Єрмака була проста: по-перше, він – ніх*ра не стратег, а по-друге, намагався всюди себе вип'ячувати, а в нас люблять тих, хто сидить тихіше. І Давид це розуміє", – каже один із впливових представників влади.

 Є підозри про наявність між Арахамією і антикорупційним сегментом так званого "пакту про ненапад". "Вісім років Давид – невидима людина для антикорупційної тусовки та журналістів-розслідувачів! Жодного поганого слова про нього від них! Навіть коли він збирав голоси під історію із НАБУ і САП всі мовчали".

 "На Давида ні у кого немає алергії. Усі його люблять". Сьогодні Арахамія – один із небагатьох топ-політиків, хто досі втримався у команді Зеленського, і чи не єдиний, хто навіть зараз дозволяє собі називати президента "Вова".

 Давида сприймали як порохобота, який під час президентських виборів "дякував Пєті". "У Богдана була ідея залучати до нас колишніх "порохоботів". Мовляв, так ми підсилимо ефект від програшу попередників: продемонструємо, що їхня група підтримки розчарувалась і перейшла до нас. Плюс Давид був волонтером, а такі люди для списку теж були вигідні"

 "Поставити Давида на чолі фракції було ідеєю президента: він шукав когось схожого на СЕО – свій улюблений типаж, – і з усіх потенційних кандидатів тільки Давид повністю підпадав під цю характеристику". На самих новообраних "слуг" новоспечений керівник одразу ж справив враження. "Коли я вперше побачив Давида, то подумав: "Прикольний розп*здяй", – жартує один із членів "монобільшості".

 "За часів Єрмака, коли до депутатів реально ставлись по-скотськи, він дуже багатьом підставив плече". «Мабуть, це наслідок "синдрому рятівника", який у мене ще з дитинства. Можливо, він розвинувся, бо воно було складне: інколи навіть їжі не було", – розмірковує у розмові з BBC Арахамія.

 "У Давида справді аферистичний склад розуму та поведінки, і саме цим він іноді виводить із рівноваги росіян", – відзначає вже інший співрозмовник, знайомий із манерою Арахамії за столом переговорів. Вправність Арахамії у переговорах пояснюється його підприємницьким минулим. Насправді типаж Давида – "тьорщик з 90-х", і частково це – його перевага", – зауважує добре знайомий із манерою спілкування голови "монобільшості" співрозмовник.

 Сам Арахамія у розмові із BBC наявність у себе маніпулятивних навичок визнає та навіть називає себе "майстром спорту" у цьому. Водночас його часто називають також "наперсточником та аферистом".


Як я і казав вчора.

Екс-міністр оборони Михайло Федоров розглядає можливість візиту до США у спробі заручитись підтримкою американців, пише The Guardian.

Видання повідомляє, що Федоров може бути у Штатах уже наступного тижня.


Федоров тільки що пішов в медійний контрнаступ і записав звернення до громадян з акцентом на темі демократії і необхідності виборів.

Це спроба перепрошити протестний імпульс, що об'єктивно втрачається через фактичне закриття теми його призначення на посаду міністра оборони, під акомпанемент нової теми - вимоги виборів та збереження демократії.

Два моменти. Перший. Піднята раптово Федоровим тема виборів (яка сама по собі недостатньо навіть популярна в широкому суспільстві через воєнну обережність) може мати схвальний резонанс за океаном, якщо навіть не бути актуальним сигналом, породженим звідти в політичному розрахунку.

Адміністрація Трампа і частина республіканців давно цю тему артикулювали. Можливо, Федоров стає конкурентною ставкою певних зовнішніх гравців США в цій політичній грі.

Другий. Тема виборів - це дуже креативний інструмент акуратного перехоплення антиелекторату Зеленського. Дивіться, Федоров не може сказати: "я в опозиції до Зеленського", але йому потрібно сгенерувати певний публічний орієнтир: збирайтесь біля мене всі ті, кого Зеленський не буде влаштовувати у майбутньому.

Цей весь контингент якось треба оформити легітимним чином - і отут виникає рамка демократичних виборів як закамуфльованої ознаки бажання змінити Зеленського.


Прокидаєтесь вранці і така новина: Федоров номінований на посла України в США.

Це жарт, якщо що, бо я вас знаю. Зараз рознесете по всім телеграм-помийкам.


Грандіозний скандал у нашій культурній спільноті. І він може привести до відставки гуманітарної віце-премʼєрки Бережної, яка за багатьма критеріями точно не на своєму місці.

Понад 40% переможців президентської ініціативи-конкурсу «Тисячовесни» в категорії «Ігрові фільми та серіали» - виявляється це проєкти експертів, які її оцінювали. Отакої

Всього на сайті заявлено 40 експертів ігрових фільмів та серіалів. 24 із 40 експертів цього напряму, тобто 60%, зазначені серед учасників одного або кількох проєктів, рекомендованих до фінансування.

Фактично це є чіткі підстави для комплексної і ретельної перевірки дотримання експертами принципів доброчесності.

А Бережна мала б поставити заяву на стіл. Бо оцей чиновничий культ особистості та розрекламовані особисті чесноти, які не відповідають діям - прах минулого.

Культура потребує грунтовного та якісного менеджерування.


Що більше людина занурена в соціальні мережі - то помітніше слабшає її прив'язаність до демократичних інститутів.

Його акаунт - його его-фортеця, капсульне пристанище і мікродержава.


Це реально смішно


Порада для всіх говорящих голів та хворих на голову, що на середину свого життя навчились реєструвати петиції - відстаньте в темі мобілізації від жінок, молоді до 25 років та чоловіків із трьома і більше дітьми.

Рада вже не здатна ухвалити відповідні зміни до мобілізаційного законодавства. Від слова «зовсім». Ці штучні петиції - лише дешеві інформприводи для спрямування певних рефлексів поведінки в наляканому суспільстві.

Депутати податки для ФОП та ОLX не можуть під тиском схвалити, а ви хочете, щоб непопулярну ініціативу хтось з них підтримав.

Єдиний випадок, коли ця тема стане актуальною - тотальна мобілізація всіх. Коли це стане загальною справою всієї нації, де вже інших рішень бути не може. Не хочу бути пророком у своїй Вітчизні, але бути може все.

Не подобається така перспектива - йдіть до тарологів та блогерів за тимчасовим дофаміном і серотоніном. Вони майстри продажу повітря.


ЗСУ вибили російські нацистські війська із Дніпропетровської області.


Але найцікавіше не це. А те, що другим із 34 кандидатів (що є рекордом для британського бюлетеня) фінішував Каунт Бінфейс або граф Мордобак (насправді комік Джон Гарві), який взяв 26,7%. Це відвертий фрік, що виступав у костюмі з урною для сміття на голові.

На виборах він обіцяв націоналізувати співачку Адель, встановити граничну ціну на морозиво "Ріжок", мобілізувати всіх, хто використовує гучномовці в транспорті, провести референдум щодо повернення статусу планети Плутону, встановити податок на детективні романи. Їй Богу, це дуже тонкий британський deadpan.

І ні слова про міграцію - головну тему Фараджа. Замість неї - ціни, транспорт, житло, підписки, побут, абсурд політики.

Що цікаво, якщо раніше за таких фріків голосували лише молоді маргінали ("а шоб поржать"), то нині його підтримали багато респектабельних джентльменів, які висловлювали протест лідеру Reform UK, адже лідери провідних партій не виставляли кандидатів. Вибору фактично не було для тих, кого Фарадж дратує.

Що далі? Цей персонаж, який до речі, не вперше балотується, ризикує стати надвірусним. Він вже вистрілив по-дорослому. Адже у виборчих документах він, до речі, зазначається не своїм паспортним іменем, а вигаданим Графом Мордобаком.

Прихильники почали створювати й поширювали власні матеріали, завдяки чому він отримував набагато більшу видимість, ніж дозволяв би бюджет традиційної кампанії. І тут одне із найбільш важливих попадань "в яблучко" - виборці із пасивних носіїв голосу, яким відведене одноденна роль, перетворюються через мемогенерацію у активних співтворців виборчої кампанії. Кандидат - це не просто вже відчужений об'єкт вибору, а частина моєї скульптурної справи.

На цих виборах коміку вдалось після провального балотування проти Терези Мей, Бориса Джонсона, Ріші Сунака, Енді Бернема перетворити власний мемний образ на електорально-вагомий бренд.

Другий результат Мордобака - ще й неприємна і дошкульна історія для Фараджа. Адже британські соцмережі підсміюються над ним через те, що він на виборах переміг людину із сміттєвим баком на голові. Цей факт нівелює тріумф, робить його смішним і нікчемним.


Такі історії варті уваги. Адже вони в стилі британського серіалу "Чорне дзеркало" і на виборах в Україні можливі національні перверсії. Побачите, я точно знаю.

Англійський електорат любить гумор (але не так, як український). Хоча почуття гумору має свої межі.

Округ Клактона в графстві Ессекс вчора позачергово обирав депутата в Палату громад британського парламенту. Це рідний округ Найджела Фараджа. І цього разу там відбувся фестиваль політичного абсурду.

Останній вирішив хитро перепідтвердити свою підтримку на електоральній вотчині через звинувачення в незадекларованій підтримці від американського криптомільярдера.

Безсумнівно, він це зробив із результатом в 62,8%, перетворивши вибори в політичний спектакль для відвертання уваги від розслідування. Але Фараджу дуже було потрібно показати, що він за допомоги звернення до "простого люду" плює на істеблішмент з його інтригами та правилами. І він цього блискуче досяг, показавши: ви мені розслідування, а я вас б'ю волею виборця.


Прах великого сина Українського народу на рідній землі.

Євген Коновалець - у певному розумінні фактурний архетипний образ.

Не просто звичайного військового діяча, а військового, який став надзвичайно авторитетним політиком, ініціатором значних спеціальних операцій, національним ідеологом.


Ви ж її оберете кудись, вірно?


Партію рятувала її реальна нікчемність, слабкість та безініціативність. Ну як дітище Явлінського могло комусь загрожувати? У 2021 р. воно ледь-ледь наскребло на виборах 1,34%.

Але партія підняла на свої знамена тему припинення вогню, переговорів, миру та політичних свобод. І їх вихід в електоральне поле змусив Кремль жахнутись свого ж попереднього експериментального рішення про реєстрацію списку. Давайте зразу скажемо, що в програмі немає повернення Україні окупованих територій, ні конфіскації російських активів і репарацій тощо.

Задумка напевно була наступна: відкрити керований канал контейнерування протестного антивоєнного контингенту виборців, сформували ілюзію та видимість політичного дискурсу, а також не дати вирости більш вагомим і теж контрольованим гравцям - типу опозиційним "Новим людям" і КПРФ. Особливо першим, які активно вибиваються на роль другої партії. Також політичний блок Кремля міг піддатися спокусі продемонструвати офіційний виборчий результат "Яблука" як дуже "малу" долю росіян, що виступають проти війни. І цим самим виправдати воєнний порядок денний.

Сам факт допуску «Яблука» міг розігріти опозиційний апетит у частини електорату, який використав би єдину можливість для волевиявлення. Цей процес міг стати дійсно масштабним, особливо в міському середовищі.

Але потім, в кращих сталінських традиціях, "знайшли" 16900 карбованців іноземного фінансування. А чого так мало, подумаєте ви? А це в кращих гебешних традиціях, щоб всі розуміли, що підстава смішна і показова і в принципі ніхто захищати маргінальну партію не стане. Що цікаво, "Родіна" ще й звинуватила "Яблуко" у непогодженому використанні фраз "Хай завжди буде сонце" та "Лише б не було війни". Виявляється, "Яблуко" не довело наявність дозволу від правовласників цих інтелектуальних матеріалів. От як треба було.

Причепились до партії за те, що її штаб згенерував агітаційні зображення через ChatGPT, і, начебто, цим фактом порушила авторські права OpenAI. А нічого що згенерований ChatGPT результат не належить у юридичному змісті OpenAI відповідно до правил компанії? Та й, власне, навіть за російським правом, автором зображення зображення визнається громадянин, а не AI, який не є фізичною особою навіть. Країна кривих дзеркал, що зробиш.

Звідки ж ростуть ноги?

По-перше, протидія антивоєнному порядку денного могла йти врозріз інтересам силової групи в Кремлі, зацікавленої у продовженні війни і недопущенні таких політичних ін'єкцій як навіть дрібне обговорення теми її завершення. Силовики не бажають, щоб в бюлетені була клітинка "я за мир і проти обмежень". А значить - можна було б точно виміряти кількість "антивоєнщиків". І ця цифра могла у певний момент виявитись неочікувано великою (як сталось із результатом Тихановської на білоруських виборах в 2020-му). Та й багатьох в Кремлі не влаштовують позиції вічного куратора виборів та куратора політичного блоку Сергія Кірієнко.

По-друге, наявність політичної комбінації у допуску "Яблука" дозволяла підняти цікавість до виборчого процесу і явки. Зібрати частину протестного електорату - ослабити КПРФ і "Нових людей" - посилити між ними конкуренцію. І від цього політичного інструменту вирішили відмовитись. Бо в Кремлі усвідомили, що він створює ризик і перспективу турбулентності. У будь-якому випадку, зняття "Яблука" дає фору "Новим людям" - які в кремлівському спектрі однозначно лояльніші до верховної влади.

По-третє, позов "Родіни" підтримали Генпрокуратура, ЦИК та Росфінмоніторинг. Тобто зчитування сигналу в системі спрацювало миттєво - влада тут, вона керує процесом і швидко реагує на коливання та флуктуації, які сама ж допускає через боротьбу башт Кремля. "Клапан незадоволення" - в руках Кремля.


В Росії виборчий скандал. Ну як скандал, кремлівські куратори виборів трохи спочатку перестарались із пубертатом демократії і "старші колеги" вже на марші почали виправляти імітацію "духа волевиявлення". Назвемо його духом Еллочки Памфілової - місцевої бальзаківської матрони Центрвиборчкому.

Є у нашого ворога така партія як "Яблуко". Так-от, вчора їх "найгуманніший" Верховний суд просто взяв і скасував увесь федеральний список для виборів в Держдуму цієї партії. Який, до речі, отримав №2 у бюлетені після «Єдиної Росії». Ініціативу взяла на себе партія "Родіна", яка подала відповідний позов, а підтримали Генпрокуратура, ЦВК та Росфінмоніторинг.

Тобто, спочатку ліберальному проєкту дали "зелене світло", а потім чомусь взяли і вирубили? Виходить, "высочайшее" кремлівське керівництво дало осічку?

Цікаво, що "Яблуко" змогло легально вижити під напалмом політичних репресій, в останні роки спрямованих переважно проти прихильників Навального, проте в серпні цього року виявилось єдиним федеральним учасником виборі



20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.