По Мудрику з мого досвіду.
Позитивна проба А — це апріорі порушення антидопінгових правил і, як наслідок, завжди призводить до дискваліфікації. Далі все залежить від нюансів і тактики:
Якщо спортсмен визнає порушення, погоджується на співпрацю з WADA, а юристи формують правильну версію подій, спортсмен відмовляється від відкриття проби Б, і застосовуються пом’якшувальні обставини, то термін дискваліфікації може становити 6–12 місяців.
Приклади: кейси Бєсєдіна, Андре Онана, Сако, Штіліча, Браімі, Ромаріо.
Якщо спортсмен діє необачно, емоційно або інтуїтивно, і вирішує відкрити пробу Б, то це вже гра «пан або пропав». Проба Б може стати або зайвим підтвердженням уже встановленого факту, або, у дуже рідкісних випадках, спростувати результати проби А.
На моїй пам’яті були випадки, коли проба Б виявлялася негативною, спростовуючи результати проби А. Це були виключні ситуації, оскільки проби А і Б є частинами одного біологічного зразка і аналізуються за однаковими процедурами.
Негативна проба Б зазвичай пов’язана з:
• лабораторними помилками під час аналізу,
• контамінацією зразків або неправильною обробкою,
• хибнопозитивними результатами через чутливість обладнання.
Але це надзвичайна рідкість у сучасному антидопінговому контролі.
Випадки спростування результатів проби А пробою Б траплялися, зокрема, у легкій атлетиці перед Лондонською Олімпіадою 2012 року. Проте це виключення з правил. Найчастіше проба Б підтверджує результати проби А, як це було у справі колишнього олімпійського чемпіона з Одещини Юрія Білонога.
Справа складна. Маю свої припущення, поки що не буду їх озвучувати. Єдине, що можу сказати: якщо проба Б підтвердить результат проби А, то Михайлу загрожує дискваліфікація на 4 роки.
Далі справа за CAS та лондонськими адвокатами.
Позитивна проба А — це апріорі порушення антидопінгових правил і, як наслідок, завжди призводить до дискваліфікації. Далі все залежить від нюансів і тактики:
Якщо спортсмен визнає порушення, погоджується на співпрацю з WADA, а юристи формують правильну версію подій, спортсмен відмовляється від відкриття проби Б, і застосовуються пом’якшувальні обставини, то термін дискваліфікації може становити 6–12 місяців.
Приклади: кейси Бєсєдіна, Андре Онана, Сако, Штіліча, Браімі, Ромаріо.
Якщо спортсмен діє необачно, емоційно або інтуїтивно, і вирішує відкрити пробу Б, то це вже гра «пан або пропав». Проба Б може стати або зайвим підтвердженням уже встановленого факту, або, у дуже рідкісних випадках, спростувати результати проби А.
На моїй пам’яті були випадки, коли проба Б виявлялася негативною, спростовуючи результати проби А. Це були виключні ситуації, оскільки проби А і Б є частинами одного біологічного зразка і аналізуються за однаковими процедурами.
Негативна проба Б зазвичай пов’язана з:
• лабораторними помилками під час аналізу,
• контамінацією зразків або неправильною обробкою,
• хибнопозитивними результатами через чутливість обладнання.
Але це надзвичайна рідкість у сучасному антидопінговому контролі.
Випадки спростування результатів проби А пробою Б траплялися, зокрема, у легкій атлетиці перед Лондонською Олімпіадою 2012 року. Проте це виключення з правил. Найчастіше проба Б підтверджує результати проби А, як це було у справі колишнього олімпійського чемпіона з Одещини Юрія Білонога.
Справа складна. Маю свої припущення, поки що не буду їх озвучувати. Єдине, що можу сказати: якщо проба Б підтвердить результат проби А, то Михайлу загрожує дискваліфікація на 4 роки.
Далі справа за CAS та лондонськими адвокатами.