Серце кохане, тонуть ліси в тумані,
путь пролягає довга, немає краю,
не обираю безвість, не обираю
кроки по краю мапи, важкі і марні.
Скроні торкнувся лютий, душі — дорога,
кажуть, наприкінці ти зустрінеш Бога.
Серце кохане, хто тобі застеляє,
хто припильнує втрати, зневіри, втоми,
хто заспіває тугу тобі по тому,
як відгорить що тліло, у дим, полями…
Серця торкнувся опік, хіба біда.
Ми ж то усі вода, ми усі — вода.
Серце кохане, йде за дощами сніг,
пісня одна лишається струменіти.
Може, іще проклюнуться навесні.
Кров.
Ломикамінь.
Папороть.
Навісні.