Бароко загалом любило писати листи емоційно, поетично, яскраво. Мазепа з походу пише іншому воєначальнику, що спогади про попередню зустріч в юності амброзією омивають його чисту душу, всі згадують античні сюжети, припадають до ніг і вживають метафори зокрема в ділових листах. Але є люди, яких просто навчили так робити, а є майстри і фанати. Зі шведськими архівами у мене було так. Ти бачиш в архіві щось на п'ятнадцять сторінок дрібним почерком, довгі речення і переливи? Там наприкінці майже напевне буде розгонистий і красивий підпис Пилипа Орлика.