4 грудня – день шанування святої великомучениці Варвари. Зі святом!
Усіх іменинниць з Днем Ангела!
Свята великомучениця Варваро, моли Бога про нас.
Ми читаємо історії життя християнських святих, черпаючи в них натхнення, беручи їхні подвиги за приклад, а їхні чесноти наслідуємо та зрощуємо в собі, як найдорогоціннішу перлину. Любов, доброта, безкорисливість, чесність, відданість, жертовність, щирість, справедливість, праведність – не якісь абстрактні поняття, але важливі цінності, сповідуючи які, людина очищується та наближується до Бога. І ми маємо можливість наслідувати учителів – святих, чиї життєписи читаємо, а також нашого найкращого Вчителя – Господа Ісуса Христа.
Який же урок ми можемо винести із життя святої великомучениці Варвари, чию пам’ять Церква вшановує сьогодні? Народжена у шанованій знатній родині, вона зростала в язичницькому суспільстві. Але пізнавши Господа нашого Ісуса Христа, свята Варвара скинула батьківських ідолів на землю та вже не відступилася від істинної віри в Бога до самої смерті. За це її було піддано катуванням, і власний батько її стратив.
Подібну відданість Богові, жертовність та самозречення ми спостерігаємо в багатьох мучеників, які поклали своє життя за християнську віру. Та направду особливим виявився шлях святої Варвари до Господа. Оберігаючи доньку від надмірної уваги женихів, її батько Діоскор замкнув святу Варвару у вежі. Там дівчиною опікувалися виховательки та служниці, а сама вона проводила чимало часу, споглядаючи світ навколо та замислюючись над тим, Чиїх рук це творіння.
«Хто сотворив сонце, зорі, гори, ліси, моря, річки та озера?» – запитувала вона у виховательок. І ті відповідали: «Боги твого отця». Пересічна людина вдовольнилася би такою відповіддю, але не свята Варвара. Адже золоті, срібні та дерев’яні ідоли в саду її батька були створені людиною і не могли навіть ходити – як же вони могли створити весь неозорий світ, який існував задовго до них?
Натомість свята великомучениця зрозуміла: Той, Хто сотворив світ, не може бути створений людською рукою, але має своє власне буття. Цей Бог – Єдиний Творець, Він усьому дає життя, про всіх турбується та усіма опікується. Дійшовши до цього своїм розумом, вона змогла відкрити Господу свою душу та знайти в Ньому істинне спасіння.
Свята Варвара поставила під сумнів те, що вважалося беззаперечною істиною, і присвятила час роздумам про Того, Хто сотворив світ. І завдяки своїй здатності до аналізу і критичного мислення, підкріпленій Божественною благодаттю, вона змогла пізнати Творця за його творінням. «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь» (Пс. 18: 2).
Господь обдарував людину гострим розумом не задля того, щоби ми сліпо вірили усьому, що нам говорять, але для того, щоб ми були здатні критично оцінювати та аналізувати. Життя святої великомучениці Варвари говорить нам про те, що іноді ти можеш бути правим навіть тоді, коли весь світ стоїть супроти тебе. Але якщо твоя позиція істинна, коли вона стоїть на міцному камені, і з тобою Господь – потрібно захищати свої переконання, свою віру та обороняти свої цінності до самого кінця. «Не боятимуся зла, бо Ти зі мною» (Пс. 22: 4).
Усіх іменинниць з Днем Ангела!
Свята великомучениця Варваро, моли Бога про нас.
Ми читаємо історії життя християнських святих, черпаючи в них натхнення, беручи їхні подвиги за приклад, а їхні чесноти наслідуємо та зрощуємо в собі, як найдорогоціннішу перлину. Любов, доброта, безкорисливість, чесність, відданість, жертовність, щирість, справедливість, праведність – не якісь абстрактні поняття, але важливі цінності, сповідуючи які, людина очищується та наближується до Бога. І ми маємо можливість наслідувати учителів – святих, чиї життєписи читаємо, а також нашого найкращого Вчителя – Господа Ісуса Христа.
Який же урок ми можемо винести із життя святої великомучениці Варвари, чию пам’ять Церква вшановує сьогодні? Народжена у шанованій знатній родині, вона зростала в язичницькому суспільстві. Але пізнавши Господа нашого Ісуса Христа, свята Варвара скинула батьківських ідолів на землю та вже не відступилася від істинної віри в Бога до самої смерті. За це її було піддано катуванням, і власний батько її стратив.
Подібну відданість Богові, жертовність та самозречення ми спостерігаємо в багатьох мучеників, які поклали своє життя за християнську віру. Та направду особливим виявився шлях святої Варвари до Господа. Оберігаючи доньку від надмірної уваги женихів, її батько Діоскор замкнув святу Варвару у вежі. Там дівчиною опікувалися виховательки та служниці, а сама вона проводила чимало часу, споглядаючи світ навколо та замислюючись над тим, Чиїх рук це творіння.
«Хто сотворив сонце, зорі, гори, ліси, моря, річки та озера?» – запитувала вона у виховательок. І ті відповідали: «Боги твого отця». Пересічна людина вдовольнилася би такою відповіддю, але не свята Варвара. Адже золоті, срібні та дерев’яні ідоли в саду її батька були створені людиною і не могли навіть ходити – як же вони могли створити весь неозорий світ, який існував задовго до них?
Натомість свята великомучениця зрозуміла: Той, Хто сотворив світ, не може бути створений людською рукою, але має своє власне буття. Цей Бог – Єдиний Творець, Він усьому дає життя, про всіх турбується та усіма опікується. Дійшовши до цього своїм розумом, вона змогла відкрити Господу свою душу та знайти в Ньому істинне спасіння.
Свята Варвара поставила під сумнів те, що вважалося беззаперечною істиною, і присвятила час роздумам про Того, Хто сотворив світ. І завдяки своїй здатності до аналізу і критичного мислення, підкріпленій Божественною благодаттю, вона змогла пізнати Творця за його творінням. «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь» (Пс. 18: 2).
Господь обдарував людину гострим розумом не задля того, щоби ми сліпо вірили усьому, що нам говорять, але для того, щоб ми були здатні критично оцінювати та аналізувати. Життя святої великомучениці Варвари говорить нам про те, що іноді ти можеш бути правим навіть тоді, коли весь світ стоїть супроти тебе. Але якщо твоя позиція істинна, коли вона стоїть на міцному камені, і з тобою Господь – потрібно захищати свої переконання, свою віру та обороняти свої цінності до самого кінця. «Не боятимуся зла, бо Ти зі мною» (Пс. 22: 4).