Повернись живим

«Як тільки у мене в житті все стало кльово, почався Майдан. Побував, побачив це все, а влітку я пішов на війну. Став оператором-навідником БМП у 53-ій бригаді. Там і познайомився з Фондом, через Андрія Римарука. Перед закінченням своєї служби він подарував мені дрончик – Phantom 4 Pro. Це був мій перший дрон. Так я взагалі познайомився з БпЛА», – пригадує пілот.

«Ми випадково зробили дуже багато для Миколаєва. Одного разу працювали у точці, де ворог був зліва, справа, спереду – був такий виступ невеликий. Я знайшов техніку росіян, по ним відпрацювали. Виявилось, що ми лупашили тилову позицію орків, і вони злякалися – подумали, що їх оточують. Ми побачили, як з полів позаду нас просто сотні машин і танків на марші звалюють. А ми цього не знали, ми просто прийшли постріляти».

«Саме через важкі штурми однієї нашої позиції в мене і сформувалося розуміння критичної важливості використання дронів на цій війні. Хлопці просто не могли вижити без них і повністю розраховували на мене. Одного разу хлопець із цієї позиції особисто мені подякував, що вижив. Тому більше не було сумнівів чим займатись і що розвивати», – впевнено каже боєць.

«Там було чимало БК, чимало піхоти. Ми, по-моєму, двадцять пʼять “задвохсотили”, двоє чи троє залишились “трьохсотими”. БК добили, відпрацювали. Кайфанули коли почули, що ми зробили», – пригадує бій командир екіпажу «Ляля».

«Якось на нас їхало 54 одиниці техніки. По рації передали, що треба вивести з ладу підбиту БМП. Я влучила прямо в задню частину, де був боєкомплект. Дуже файно підірвалося і красиво горіло», — розповідає 28-річна спортсменка, а нині пілот-оператор 79-ї ОДШБр на позивний «Фенікс».

«На рингу я розуміла, що якщо програю — буде неприємно. Та на війні ціна набагато вища — якщо не зробити виліт, може постраждати наша піхота», — каже «Фенікс».