Привіт, коти!

Друга частина цікавинок про Саунь підʼїхала

у кельтів був надзвичайно важливою подією, своєрідним рубежем у році. У цей час селяни підбивали підсумки — рахували худобу, вирішували, кого з тварин залишити на наступне літо, а кого забити. Тим часом королі нервово чекали на результати, бо саме тоді часто відбувались вибори нового правителя, і одночасно обговорювали плани на майбутнє, включаючи, кого разом грабувати наступного року. Таким чином, Саунь можна вважати своєрідним кельтським Новим роком. Сам Саунь відзначав початок зими, адже в ірландській культурі не було чітких сезонів осені та весни — рік умовно поділявся на теплу і холодну половини, де зима символізувала «ніч» року.

У цю концепцію добре вписується традиція розпалювати вогонь. Для давньої людини вогонь мав магічне та священне значення. Він очищав, робив нечисте — чистим, а хворе — здоровим. Вогонь дарував тепло та допомагав готувати їжу. Саме на Саунь запалювали новий вогонь. Друїди розпалювали великі вогнища на пагорбах, святкували, а кожен учасник брав вуглинку з цього священного вогню, ніс додому та розпалював новий вогонь у своєму домашньому вогнищі. Цей вогонь мав горіти цілий рік до наступного Сауня, коли його гасили та йшли за новим вогнем. Така традиція довго зберігалася в Ірландії.