«Україна та Британія ведуть перемовини щодо навчання 5-7 тисяч студентів на рік. Йдеться про підготовку майбутніх держслужбовців, - посол України у Сполученому Королівстві».
згадався минулорічний пост з цитатою з книги «Україна в геополітичному просторі третього тисячоліття. 2007 рік» М. Сироти:
«Аналіз процесів встановлення контролю над окремими галузями економіки з боку транснаціональних корпорацій (ТНК) дозволяє виокремити наступну, спільну для багатьох країн, схему дій:
1) ТНК намагаються отримати контроль над загальнонаціональними засобами масової інформації, а затим і над всім інформаційним простором тієї чи тієї держави;
2) одночасно здійснюється відбір та відповідна підготовка необхідної кількості бізнесово-політичної та управлінської еліти, що погоджується працювати в тісній взаємодії з ТНК;
3) ТНК під час виборчих кампаній за допомогою власних фінансових ресурсів та контрольованих ними загальнонаціональних, а затим і регіональних ЗМІ намагаються провести якомога більшу кількість таких бізнесменів і політиків у вищі ешелони державної влади;
4) використовуючи важелі впливу сформованих ними потужних лобістських угруповань в урядових та парламентських структурах, ТНК починають встановлювати контроль над стратегічними галузями народного господарства та сферою політичного управління державою;
5) для збереження отриманої власності й подальшого посилення впливу на соціально-економічне та політичне життя країни ТНК через своїх представників у владних структурах ініціюють проведення псевдореформ у сфері освіти, приводячи її до занепаду, руйнуючи інтелект нації, негативно впливаючи на процеси самовідтворення народу;
6) за допомогою тотального засилля масової культури з життя людей витісняються здобутки національної культури, духовних надбань, історичної спадщини, що приводить до подальшої втрати національної самосвідомості й здатності суспільства організовано опиратися зовнішнім негативним впливам».
Без сумніву, до наведеного списку вже можемо сміливо додати, що після освіти починаються наступні псевдореформи: прокуратури, суду, правоохоронних органів, державної служби, органів суддівського самоврядування, корпоративного управління та навіть вже дійшли до конституційного Суду. Їх вінець – антикорупційна, під час якої створено непідконтрольні та непідзвітні державі та громадянам НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК.
І все це по колу, а головне - на фоні іншої не менш важливої після освіти «реформи», яка кожен день зменшує інституційні спроможності нашої держави: знищення системи добору, розстановки та роботи з кадрами шляхом запровадження конкурсних відборів на всіх рівнях, особливо за безпосередньою участю в них іноземців, делегованих іноземними урядами та міжнародними організаціями, чи їх представників з числа наших громадян, які ними фінансуються».
Здається, коло замкнулося.
згадався минулорічний пост з цитатою з книги «Україна в геополітичному просторі третього тисячоліття. 2007 рік» М. Сироти:
«Аналіз процесів встановлення контролю над окремими галузями економіки з боку транснаціональних корпорацій (ТНК) дозволяє виокремити наступну, спільну для багатьох країн, схему дій:
1) ТНК намагаються отримати контроль над загальнонаціональними засобами масової інформації, а затим і над всім інформаційним простором тієї чи тієї держави;
2) одночасно здійснюється відбір та відповідна підготовка необхідної кількості бізнесово-політичної та управлінської еліти, що погоджується працювати в тісній взаємодії з ТНК;
3) ТНК під час виборчих кампаній за допомогою власних фінансових ресурсів та контрольованих ними загальнонаціональних, а затим і регіональних ЗМІ намагаються провести якомога більшу кількість таких бізнесменів і політиків у вищі ешелони державної влади;
4) використовуючи важелі впливу сформованих ними потужних лобістських угруповань в урядових та парламентських структурах, ТНК починають встановлювати контроль над стратегічними галузями народного господарства та сферою політичного управління державою;
5) для збереження отриманої власності й подальшого посилення впливу на соціально-економічне та політичне життя країни ТНК через своїх представників у владних структурах ініціюють проведення псевдореформ у сфері освіти, приводячи її до занепаду, руйнуючи інтелект нації, негативно впливаючи на процеси самовідтворення народу;
6) за допомогою тотального засилля масової культури з життя людей витісняються здобутки національної культури, духовних надбань, історичної спадщини, що приводить до подальшої втрати національної самосвідомості й здатності суспільства організовано опиратися зовнішнім негативним впливам».
Без сумніву, до наведеного списку вже можемо сміливо додати, що після освіти починаються наступні псевдореформи: прокуратури, суду, правоохоронних органів, державної служби, органів суддівського самоврядування, корпоративного управління та навіть вже дійшли до конституційного Суду. Їх вінець – антикорупційна, під час якої створено непідконтрольні та непідзвітні державі та громадянам НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК.
І все це по колу, а головне - на фоні іншої не менш важливої після освіти «реформи», яка кожен день зменшує інституційні спроможності нашої держави: знищення системи добору, розстановки та роботи з кадрами шляхом запровадження конкурсних відборів на всіх рівнях, особливо за безпосередньою участю в них іноземців, делегованих іноземними урядами та міжнародними організаціями, чи їх представників з числа наших громадян, які ними фінансуються».
Здається, коло замкнулося.