Ми – старші люди, і діти, і підлітки, і молодь, яка тоді робила перші кроки у самостійне життя, – «вигреблися» з 90-х із повним возиком епохальних травм – не забули повантажити на нього і лантухи совєцького спадку – і помандрували собі неспокійним морем ринкової економіки.

Гратися з цим витвором мистецтва? (прим. тут йдеться про іграшку) Дати дитині в руки? Боронь боже, ще зламає, зіпсує, а ми такі грубі гроші викинули! Це було і про бідність, і про «заслужи», і про самоцензуру, якій підпорядковувався увесь плин родинного життя...