Сьогодні виникла тема турботи та контролю. Знайома казала: "колежанки та начальниця мене контролюють". Я намагалась зрозуміти, що саме вони роблять. На всяк випадок, уточнила: "вони поводяться, як мама?" І вийшла цікава розмова - про наше сприйняття турботи та контролю. Про те, що в підлітковому віці турбота батьків може сприйматись, як контроль. (А може дійсно ним бути).
Коли ми зрілішаємо, ми вчимося приймати, те, що нам потрібно, дякувати і спокійно казати про те, чого не потребуємо.
І вчимося не бачити маму у всіх жінках.
Я просила розділити всередині образ мами і колег.
І допустити, що співробітниці і начальниця можуть бути щирими в своїй турботі, що це може бути не прояв контролю. А намагання залучити її - нову людину в компанії - в коло спілкування. І вона має вибір - приймати чи не приймати це.
Але як доросла.
Вона раптом сказала: "а може, і мама не контролювала, а так піклувалась? Може, це я так тоді сприймала".
Доброго безпечного вечора. З турботою ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз