Прекрасно в 2024 - ом году читать одного из самых радикальных украинских националистов - эмигрантов ХХ века, который с огромным усердием доказывает, что вообще русская культура создана украинцами и в этом причина её успехов и грядущей смерти:))
Выписал самые яркие места:
"Фундамент „великої русскої літератури“ се перш за все – Гоголь зі всіма траґічними наслідками його творчости. І в тому розпаді і розкладі рос. літератури, свідками яких ми є нині, і здійснюється як раз справедлива пімста українського національного духа, що через Гоголя руйнує й нищить будівлю імперсько російської культури. .... Вони не виросли орґанічно з тіла єдиної (або духово найсильнійшої на Сході Европи) нації, а просто в московській формі і на гнилих московських дріжджах було замішане пшеничне українське борошно. Печиво вийшло гостре, зовнішньо-приваблююче, порочно-смачне (для ґурманів), але страва ся була в істоті – нездорова і непожиточна. Вона отроювала державний орґанізм, троїла нації російської імперії, троїла нарешті Західню Европу. Большевизм – се наслідок харчування такою стравою.
Тупий, напівдикий, консервативно-бунтарський і анархістично-самодержавно-рабський народ завоював українську республику XVIII ст. – що мала всі риси типово-европейської держави з типово-західною, досить високою культурою. І ось державно-московська форма починає набухати укр. культурним змістом. Так іде від Теофана Прокоповича через Сковороду, Бортнянського, Левицького, Щепкина, Лобачевського аж до Гоголя...
Могло статися б, що сей український зміст, програвши під Полтавою – політично-мілітарно, міг би виграти культурно, а відтак і політично.
Елінський характер української душі переважив над слабкими варяго-римськими елементами її, нація українська не спромоглася на відповідне державницьке напруженнє, а безсило віддалася псевдоримському мужеському началу московського державництва."
(с) Євген Маланюк "Кінець російської літератури"