🇺🇦 Журнал «Свині біжуть»

Ті хто не заданатив на збір, у вас є така можливість

Ми починаємо

ПАРТИЯ САНДУ
МУДРОСТЬ ДИАСПОРЬІ
НАС К ТОРЖЕСТВУ
СОЦДЕМОКРАТИИ ВЕДЕТ

Hello Zelenskiy, it`s Sandu. We need 5 billion drones to bomb Stoyonoglo children

Ніколи не питай жінку вік, чоловіка зарплатню і Гагауза як він, межуючи з Україною і Румунією уявляє таможений саюз з Росією

Коли вже з'являться лярвоботи з чоловіками🤔

В Європейському союзі держави члени отримують субвенції на підтримку аграрної промисловості. Їх нарахування розраховується пропорційно розміру полів на території держави.

Якщо Україна вступить в ЄС, то вона буде найбільшою країною ЄС за площею (принаймні де-юре), а що головне, з найбільшою кількістю посівних площ.

Таким чином ми претендуємо на значний пласт всіх цих субвенцій, що означатиме або значне їх збільшення, або, що ймовірніше перегляд, цих субвенцій для інших членів, якщо механізм буде збережено.

Тому скоріше за все в Поляків бомбить ще із цього. Польські селюки злоєбуча, тупорила, але сила, із якою місцевий політикум рахується.

Сам же механізм нарахування субвенцій спірний. Наприклад, болгарська аграрка, якою люблять лякати не дуже розумні євроскептики, малоконкурентна сама по собі, українська хоч і відстає по ефективності від, наприклад, Франції, та є значно більш розвинутою і без субсидій.

Нормальні б євроскептики мали б згадати закон Рікардо, і що ЄС це контора лобістів, які деруть один одному горлянку, навіть ціною наших життів, а сучасна економіка проходить повз бюрократів, поки вони вигадують їй регуляції, але євроскептики здебільшого не дуже розумні.

Тут варто ізгадати і всяких деколонізаторів. Антиколоніальна повістка існує не тільки у нас, про її проблеми всі давно знають. У них завжди є способи вигадати свою Ваканду, підмінивши нею нормальний людський ревізіонізм. Тут ще й опоненти стараються, виловлюючи всіх дрєвніх укров і вішаючи як опудало, підмінюючи поняття.

І є серед них ті товариші, які такі ж самі ваканди будують і із мови. Вигадують слова, дієвидла, драконичі і все таке. І це певно просто підвид всього цього. Просто спроба прив'язатися.

Чи має подібна логіка право на життя взагалі? Так, може це не дуже етично, але має. Нагадую, що існує ціла мова збудована десятком інтелектуалів. Іврит називається.

Я пропоную визнати один момент. Прескриптивізм і дескриптивізм в сучасному світ речі настільки зв'язані, що протиставляти їх просто не зовсім навіть і правильно, і побутова мова без держави і мовнюцтва була б взагалі не такою як сьогодні.

Прескриптивізм

Який геловін без срача проте як воно ж пишеться.

В теорії правила мають визначатися тим, хто як каже, і це має бути первичним джерелом мови. Я з цим згоден. Якщо більшість людей використовують русизм, навіть за наявності українського відповідника, то цей русизм стає синонімом. Це мабуть навіть добре, бо збагачує мову, і якщо на хвилинку забути яка русня хуйня, то можна усвідомити, що мови завжди розвивались під дією таких контактів і мутацій. Вони можуть нам не подобатися, але зміна вже відбулася.

Я вважаю що ми все ще говоримо однією мовою до того моменту, допоки ми розуміємо один одного при тому усвідомлюючи, що ми говоримо однією мовою. Межа між мовами проходять завдяки колективному визначенню. Припустимо, що 3 людини знають мову А, а 2 з них мову Б. Мова А не дорівнює мові Б, бо допоки використовується мова А всі три людини можуть зрозуміти одна одну, якщо ж 2 з них послуговуються мовою Б, але не мовою А і 3я людини їх не розуміє, то мова А не є мовою Б.

Слова, фонеми, граматика може бути якою завгодно, але це все ще одна мова А, допоки це правило діє. Задачею філолога є хіба спостереження за цим процесом, і виведення якоїсь системи. Але ця система конче потрібна для виконання адміністративних функцій, закон не може бути записаний якось по різному в залежності від побажання чиновника. Допоки Україна не мала державності, існувало безліч систем письма, на вікіпедії з них цілий портал є. Доходило до того, що кожен автор створював свою, і це нам ще пощастило, білоруську он хіба катаканою не записують.

Але як тільки державність сталася все різноманіття обмежилось хіба різницею між заходом і сходом, і те зійшло на нівець після другої світової, самі знаєте чому. І от в чому сіль.

Держава рухається до уніфікації не тільки на адміністративному рівні. Особливо авторитарна держава, де люди мають проявляти лояльність не до країни, а до влади. Це таке собі продовження біополітики і така держава завжди буде сильно інвестувати в уніфікацію мови. В жодній мові, окрім російської і хіба ще китайської, ви не побачити таке наярювання на державний стандарт. Тільки в російській тебе можуть відпиздять за "сколько время", "извиняюсь", "стулку" або за каву в середньому роді (забавно, що відносно нещодавно визнали навпаки і виявляється дарма мені їбали мозок). От такой он великий и могучий русский язик, практично без діалектів, дитя біополітики.

Але це стосується не тільки російської. Всі більш-менш цивілізовані держави десь в 20-му столітті загнали всіх своїх дітей в школи, як правило казенні, де почали морити школярів саме державним стандартом. А в наших реаліях цим стандартом був стандарт часто далеко не української.

Українська держава ще довго продовжила зберігати прескриптивістську традицію. Товарищ Авраменко цю моду на чисте мовлення навіть примудрився дуже добре монетизувати, і таких панов ще не мало. Покійна Фаріон виступала на ще більш чудових позиціях, намагаючись підмінити прескриптивізм сучасний прескриптивізмом початку попереднього століття.

Багато тих, хто переходить на українську починає говорити саме тим самим полтавським діалектом, а наприклад, як говорять на західній Слобажанщині взагалі дізнатися проблематично. Через те, що лишився цей діалект хіба в забичених селах, які зараз р'яно палить рускій вітязь.

Ясно, що бувають ексеси, коли колишні російськомовні, вчителі української починають вчити говорити тих, хто на цій мові говорив усе життя, щоб відповідати цим високим державним стандартам. Але частіше виникає зовсім інше питання. А коли немає тяглості, а чи чесно, чи насправді сучасні опоненти прескриптивізма борються за те "як люди говорять", чи як і самі прескриптивісти за те "як люди мусять говорити", і срач що ж це за держстандарт буде?

Тільки запостив, а сьогодні з'явилась новина про початок вступу до EURES (ринку праці ЄС). Він є вимогою розділу 2 про рух робочої сили, єдиномо розділу, по якому взагалі нічого не відбувалося.

UPD Моя діяльності трошки змусила вікіпедистів рухатися, і зробили вони це краще ніж я. Їх оцінки змін вийшли трошки більш консервативними, бо а) я здійснив помилку при вводі даних з розділу о фінансовому контролю, там все ще 1, це здалось мені дивним, але я не виправився, вибачаюсь; б) в старій таблиці не були вказані оцінки по суміжними показникам по розділам, які теж оцінюються. Їх не враховували до мене, їх не врахував і я, але хтось це зробив. В результаті це знизило середній бал прогресу до 1,78, що на 7% більше ніж того року.

Я і хто?