POPEL

Погодили візію розвитку CASES на 5 років

Обговорення тривало майже чотири години, але час сплив непомітно. Поки що це лише внутрішні чернетки, загальні нариси.

Але тепер лідери компанії знають, куди прагнемо дістатись через 1,5 роки, 2 роки та 5 років. Які хочемо мати показники на кожному етапі. Як буде в цей час розвиватись платформа.

«Я думаю, ми дійсно маємо шанс створити компанію-єдинорога», — це була важлива думка вчора, за результатами розмови.

Що далі: ми деталізуємо план. Узгодимо треки дизайну, розробки, HR, фінансів та маркетингу. А потім, думаю, почнемо потроху показувати вам і наш план розвитку, і наші результати роботи.

Я думаю, це дійсно цінний продукт для нашого ринку.

Про зупинення програм підтримки USAID

Якщо коротко — це дуже погано.

З багатьох кутів зору. На багатьох напрямках.

USAID був одним з головних спонсорів найрізноманітніших програм та ініціатив в Україні. ВПО. Ветерани. Відбудова. Енергетика. Медицина. Освіта. Ринок праці.

Ми ніколи не були отримувачами їхніх грантів.

Але, як і всі, ми були їхніми бенефіціарами. Це означає «тими, хто отримував користь від програм, які вони підримували». До них відносяться: Дія, Ukrainer, Prometheus, Ти як? та десятки інших, чию діяльність ви не могли не помітити.

Ідея роботи USAID полягає в так званій soft power. Зміни через м’яку силу. Гуманітарну роботу.

Проблема того, що програму «призупинили на 90 днів» не лише в самому факті зупинки. Річ у тім, як саме відбулась зупинка. Поссеред процесів. Коли програми вже погоджені, команди сформовані, процеси запущені.

В наступні місяці частина проєктів призупинеться, стане на паузу. Але частина проєків буде скасована. Це порушені обіцянки. Це підрив довіри.

Я щиро сподіваюсь, що в України вистачить дипломатичних можливостей пом’якшити удар, скоротити затримку, а ліпше — досягти скасування затримки.

Але, відверто кажучи, це було б чимось типу дипломатичного дива. Вся ця ситуація — наслідок ідеології команди Трампа. І перш ніж стане ліпше, стане гірше. Поки що я можу лише сказати, що щиро сповчуваю всім тим, кого торкнуться наслідки цієї політики.

Зараз важливо підтримувати тих, хто робить хороші справи. Як мінімум не зловтішатись з того, що «так їм грантожерам і треба». Бо такі думки теж можна почути. Висловлюти слова підтримки теж буде на зайвим.

Цікава історія з Deep Seek складається

Останні роки словосполучення «Штучний Інтелект» вважалось неодмінними в стартап-тусовці. Коли ми спілкувались з інвесторами щодо підтримки CASES, нам весь час пояснювали: «Зараз час ШІ-стартапів!».

В світі стартапів так часто трапляється. Коли почалась пандемія, настав час SaaS-стартапів, і я досі дивуюсь стрімкому зльоту та падінню Clubhouse, який так швидко відійшов в засвіти, що я так і не встиг його зрозуміти. До пандемії — була криптоістерія і кожен порядний стартап повинен був містити блокчейн-компонент. А до того ще були періоди Metaverse та AR та VR-стартапів.

Попри те, що я погоджуюсь з тим, що штучний інтелект — революційна технологія, — стрімке та різке подорожчання компаній, що його створюють, все-таки, на мою думку дещо схоже на мильну бульбашку. Це схоже на типове Fomo. Вкладай сьогодні, бо завтра буде пізно.

Падіння оцінки компаній, які до того піднялись через ШІ-хайп — яскравий доказ тому, що попит все-таки був перегрітим. Суттєво перегрітим. Я думаю, про це свідчить і стрімке зростання цін компаній (це наслідок того, що в приватні компанії вкладаються великі гроші фондів та інвесторів, а акції публічних компанній активно скуповують просто тому, що це кон’юнктура), і стрімкий обвал цін (бо це паніка — якщо зараз не продати, завтра буде ще дешевше).

Насправді, приток капіталу дійсно стимулює розвиток певних технологій. Бо компанії можуть просто дозволити собі більше дата-центрів, більше інженерів, більше розробок. Але коли виникає хайп, виникають і завищені очікування. Як позитивні, так і негативні.

Deep Seek не вб’є ринок ШІ. Бо він не буде вічно безплатним/дешевшим. Під капотом — там те саме. Ціла купа дата-центрів, за які все одно треба платити. На коротку дистанцію, щоб струсити ринок, можна і витратись. Але ніщо не буває безплатним вічно. Проте його поява дещо протверезить інвест-ринок. І певною мірою, сповільнить розвиток ШІ-технологій. Менше капіталу означає виваженіший підхід, менше дата-центрів, менш стрімкий розвиток. Думаю, це те, що й треба цьому ринку.

Сьогодні мали попередню презентацію по концепціям Rentafont від команд з Інкубатора.

Ми разом присвятили проєкту 4 з гаком місяці. Це поки що лише концепція, але мені дуже подобається, що вийшло зробити.

До середи ще трохи докрутимо презентацію, а потім — покажемо Євгену Садко. А трохи згодом — і всім вам.

Вчора завершив чернетку першої частини нашої продуктової стратегії

Це пʼятисторінковий документ.

Перша сторінка містить опис візій на 2 (короткочасна) та 5 років (довгочасна).

Візія — це стислий опис продукту та процесів у ньому. Буквально на декілька абзаців. Як ми б мали коротко схарактеризувати CASES 2027, якби зараз опинились в цьому році. І потім ще раз описана візія — на 2030-й.

Ця частина документа потрібна для того, щоб ми з командою знали, в якому напрямку компанія рухається в цілому. Де ми хочемо опинитись принципово. Таке важливо говорити вголос. І щоб поставити цілі, і щоб переконатись — візія надихає, її хочеться втілити. Також це допомагає ліпше зрозуміти, які саме ресурси, партнери та кроки потрібні, щоб її втілити.

Чим амбітніша візія, тим далі в майбутнє треба зазирати. Бо великі проєкти іноді потребують час на втілення. Фази. Етапи. І треба розуміти, де ми зараз на нашому шляху. Тож це — елемент навігації.

Решта документа (приблизно 4 сторінки) — це перелік функцій та можливостей, які ми маємо реалізувати в наступні 18 місяців.

Кожна нова можливість, кожен компонент системи потребує пояснення. Чому ми вважаємо, що редизайн освітніх кабінетів потрібен? Що це дасть? Чому ми плануємо додавати саме такі можливості? Як це наближає нас до виконання завдання? Чого бракує, щоб виконати план? Кого?

Далі буде обговорення. Коли будуєш складний продукт, ти не можеш впоратись самотужки. Потрібні талановиті партнери. І важливо, щоб план їм подобався. Щось може здаватись неорганічним, щось нереалістичним, щось непереконливим. Потрібно все проговорити. Бо якщо партнери бачитимуть проєкт на 3 місяці сам собою — це одне бачення. А якщо бачитимуть його, як частину загальної картини — геть інше.

При цьому, їхній голос важливий. Його потрібно чути, сприймати. І за потреби, змінювати візію, коригувати її. Бо ми маємо щиро поділяти просту ідею: план хороший, мета підходить. Це не аналітична вправа. Принаймні, не лише аналітична. Дуже важливо, щоб команда вірила в візію та стратегію. Розуміла її та поділяла.

Про зміни в ChatGPT

Отже. Я помітив, що останнім часом чатик став працювати якось трохи не так. Тож я поспілкувався з підписниками. Близько 30% відчувають подібне. Тоді я звернувся до чату щодо пояснень. Ось що він пояснив:

GPT-4 працює на базі токенів — це такі “шматочки” тексту, на які розбиваються слова й символи. Максимум, який можна обробити за один запит, — це 25,000 токенів (приблизно 18–20 тисяч слів). Якщо ваш запит чи відповідь перевищують цей ліміт, модель автоматично скорочує текст, аби вміститися в межах обмеження. Також великі відповіді можуть бути узагальнені, навіть якщо ви просите уникати цього.

Тобто модель працює у своїх технічних межах, але проблема в іншому: раніше це відчувалося інакше. Відповіді були деталізованішими, навіть для складних запитів. Водночас OpenAI не надає користувачам чіткої інформації про ці обмеження в описі тарифів.

Я сказав, що це якось не дуже прозоро, бо про токени ніде немає чіткої інформації. До того ж, якщо в тарифі відбуваються зміни буде правильно це прокомунікувати. Я спитав:
чи змінився алгоритм за останні пів року?

Так, з високою ймовірністю алгоритм (або спосіб його роботи) змінився. Хоча OpenAI офіційно не заявляє про зміну механіки чи обмежень для користувачів, можливі такі фактори:
1. Оптимізація моделі GPT-4: OpenAI регулярно оновлює свої системи, аби зробити їх швидшими та дешевшими. Наприклад, перехід до GPT-4 Turbo, який використовується на більшості тарифів, може працювати трохи інакше, ніж попередній GPT-4.
2. Впровадження нових тарифів: Поява дорогого тарифу ($200) могла спричинити перерозподіл ресурсів на користь користувачів преміум-класу. Це могло вплинути на продуктивність чи обсяги обробки для інших тарифів.
3. Менеджмент ресурсів: Зростання популярності платформи могло призвести до внутрішніх змін, щоб оптимізувати обчислювальні потужності (тобто модель тепер сильніше обмежує контекст, навіть якщо це не помітно у тарифах).

Ну, і останнє питання: чи можна вважати таку поведінку до користувачів чесною.

Сумнівно:
• Прозорість страждає: Користувачі не отримують чіткого роз’яснення, що саме змінилося, хоча вони платять за сервіс.
• Очікування не відповідають реальності: Люди купують тариф із певними уявленнями, заснованими на попередньому досвіді, але зміни відбуваються без попередження.

Якщо OpenAI справді змінює механізми чи розподіл ресурсів, це повинно бути чітко зазначено в умовах використання або хоча б у публічних комунікаціях. Такий підхід був би чеснішим до користувачів і зберіг би довіру до сервісу.

Ще одна цікава вправа, якою займаюсь цими днями, пишу продуктову стратегію CASES на наступні 5 років

Ні, я не увірував в Трампа. У мене не зʼявилось перевірених інсайтів з надійних джерел. І я не наслухався мольфарів. Насправді рівень зовнішньої невизначеності не зменшується, а лиш зростає.

І як не дивно, саме тому створення довготривалої стратегії в такі моменти стає особливо важливим.

По-перше, вона допомагає переконатись, що вся команда бачить розвиток продукту однаково. А якщо є розбіжності візій — виправити їх, синхронізувати.

По-друге, вона дозволяє заново оцінити пріоритети. Прокласти маршрут розробки.

По-третє, вона допомагає ліпше розуміти, яка команда нам потрібна для втілення замисленого.

По-четверте, це інструмент автономнішої взаємодії. Команда має її як дороговказ. Тож в певні моменти може приймати рішення самостійно, якщо знадобиться. І все ще рухатиметься до наміченої цілі.

По-пʼяте, амбітні ідеї потребують час на осмислення та організацію. Якщо хочеш через пʼять років побудувати будинок та мати біля нього садочок, варто розуміти потрібні для цього етапи та ресурси. І якщо їх (ресурсів) бракує, то стратегія допоможе їх залучати.

Звісно, у нас і до того була візія. Але таку довгу стратегію ми готуємо вперше. І вона є частиною загальної стратегії розвитку CASES. Корпоративної, кадрової, бізнесової.

Стратегія, яку ми мали до війни, зламалась. Потім був час, коли було не до стратегій. Ми мали вистояти. Але тепер, думаю, слушна мить.

Думаю, трохи згодом розповім, як ми її будемо будувати та впроваджувати. Це може виявитись цікавим іншим продуктовим дизайнерам та командам. Окремо поділюсь помилками, які зробили. І висновкам про те, як можна було б підійти до процесу оптимальніше.

Про дизайн-системи в цілому та дизайн-систему CASES окремо

Коли створюєте великий продукт, — за обсягом, а не за величчю, — якоїсь миті так чи інакше ткнетесь в необхідність створити дизайн-систему. Річ у тім, що продукт може містити сотні екранів і ще стільки ж різноманітних сценаріїв, станів тощо.

Це не питання зручності, — хоча, якщо чесно, і зручності теж, — це питання архітектури процесів роботи та забезпечення цілісності, консистентності.

Річ у тім, що в продуктах дуже часто в різних ділянках системи ви розв’язуєте ті самі завдання. Підвантаження файлів, заповнення форм, спілкування учасників системи тощо.

Якщо в якійсь ділянці продукта ви вже придумали круту внутрішню навігацію, розробили класну механіку форми, чому б не повторити це в іншій? Чому б не використовувати ті самі колірні палітри? Ті самі кнопки? Ті самі компоненти?

В теорії звучить як абсолютно зрозуміла та очевидно потрібна штука.

На практиці, впровадити дизайн-систему в продукт складно.

По-перше, через оцю часточку «дизайн-» багато хто, — включно зі мною колишнім, — сприймає це значною мірою як дизайн-інстурмент. Але насправді це візійна помилка. Це інструмент наскрізний, всієї продуктової команди, а не лише дизайнерів. І без участі розробників у його проєктуванні, він не працюватиме. Дизайн-система — це узгоджений між усіма учасниками процеса конструктор, що існує одночасно і в Figma, і у вигляді стилів та компонентів, і навіть на рівні бекенда. Тому дуже корисно усвідомити розробників як частину команди одразу, і заручитись їхньою підтримкою на ранніх етапах.

По-друге, створення компонентів в Figma та навіть опис їхніх станів в окремих сторінках чи навіть документах — це лише маленький шматочок роботи. Важливою частиною продукту є документація, опис, структурування. І на цьому нескладно зламатись. Опис механік одного компонента може іноді займати кілька сторінок. Але без опису забезпечити наскрізність дуже складно. Бо якщо команда зміниться, то знання про логіку роботи може бути втрачене.

По-третє, на словах «забезпечити цілісність» звучить класно. А на практиці — привчити себе використовувати власні компоненти, не вигадувати заново те, що вже було зроблено, не так вже просто. Це суто організаційний захід і практика для розуму. Навіть якщо команда дизайнерів не змінюється, усвідомлювати, що нове завдання можна виконати з використанням старих компонентів (або адаптувати їх) — не так вже й просто. Нам довелось взагалі закласти це в протокол розробки нових продуктів, як окремий крок. «Проаналізувати, що в попередніх рішеннях та дизайн-системі може бути використане для цього проєкта».

По-четверте, дизайн-система часто робиться, як фоновий процес. Кожна команда просто старається оптимізувати якісь свої процеси. Але на певному етапі розвитку продукту, треба сказати відверто: «це окремий продукт, якому потрібна окрема екосистема і окремий процес». Це буває непросто визнати, бо бізнес все вимірює коштами. І знайти час та гроші на розробку подібного окремого продукта буває дуже складно.

По-п’яте, ви робитимете помилки. Перша версія дизайн-системи застаріє дуже швидко, бо вона не буде ефективно розв’язувати завдання. Механіки виявляться банально незручними та незрозумілими користувачам. Або ж навіть самій команді. І ця помилка житиме з вами, бо ви зафіксуєте її як константу, як частину системи. І потрібно навчитись системно виправляти системні помилки. А це великий виклик.

По-шосте, дизайн застаріває. Сучасними дизайн-рішення здаватимуться недовго. І тому буде періодично виникати спокуса «візуально освіжити» дизайн-систему. І чим більшим буде ваш продукт, тим складнішим буде це завдання. При цьому обійтись без оновлень неможливо, як і оновити весь дизайн складного продукту одночасно.

===

Зараз ми визначили для себе, що в 2025-му році будемо намагатись виокремити дизайн-систему CASES, як окремий трек роботи, з урахуванням усього описаного вище. Процес дійсно цікавий, але також складний.

Згадав одну лекцію Девіда Лінча, на якій був присутнім.

Його тоді спитали: «що таке смерть?». Він відповів: «водій їде в машині, вперед і вперед. Аж доти, доки машина не зупиняється. І водій виходить».

Запам’яталось.

📱 Заборона TikTok у США: чому це важливо і як це вплине на соцмережі?

Днями у США було заблоковано TikTok. Це відбулось на виконання рішення минулорічного суду, який виніс відповідний вирок у слуханнях, що тривали з початку 2023 року і завершилися восени.

Заборона соцмережі — це дуже серйозний крок. Річ у тім, що в США TikTok неймовірно популярний. На момент заборони соцмережа мала понад 170 мільйонів користувачів лише в США, що є показником величезного впливу на американське суспільство. Бо це близько 50% населення країни. Для порівняння — в мережі X там лише 95,6 мільйонів користувачів. Майже вдівічі менше.

І хоч Трамп вже заявив, що відтермінує заборону (не скасує, саме відтермінує), це все ще серйозний прецедент. Я спитав свою аудиторію, як вона ставиться до нього. Лише 6% висловилися проти заборони TikTok. А близько 41% зазначили, що заборону підтримують, і були б не проти подібного рішення і в Україні.

Чому саме: 1️⃣ 40% респондентів вважають, що TikTok «роз'їдає мізки». 2️⃣ 39% бачать у ньому інструмент пропаганди та політичного впливу. 3️⃣ 35% наголошують на залежності, яку викликає соцмережа.

Що я думаю про це?

Перш за все, слід визнати — в епоху, коли ринок соцмереж вже був перенасиченим, TikTok вдалось увірватись туди, і зайняти провідне положення. Це потужно. Вони зрозуміли: настав час коротких вертикальних відео! Як би до цього «кліпового сприйняття» не ставилось суспільство та науковці, а його намагаються наслідувати усі — від Instagram до YouTube. І зробити так, щоб формат асоціювали з назвою продукта — це перемога. Це як коли кажуть ксерити, маючи на увазі фотокопії документів, і вже далеко не тільки від фірми Xerox, а пошук в інтернеті називають «гуглити».

Чи справедливи закиди у поширенні пропаганди та впливом на суспільну думку? Безумовно. Але є нюанс. Це не питання самої по собі мережі. За великим рахунком, TikTok — це лише алгоритми. Пропагандисти просто використовують їх. Як до того використовували алгоритми YouTube, Facebook та Twitter. Заборона платформи виключно тому, що її використовують пропагандисти, була б еквівалентом спалення книжок, тому що газету «Комсомольська правда» друкують на папері.

Але є нюанс. В інтернеті існує таке поняття як «фішинг». Ідея така: робиться копія якоїсь сторінки, якій ви довіряєте. Скажімо, сайту «Нова Пошта». Дизайн — ідентичний. Все виглядає знайомим. І адреса — майже-майже така сама. Хіба що десь дефіс додали зайвий. І виявляється, під капотом — це зловмисники, такі собі «вовки в новопоштівській шкірі», які існують, щоб збирати ваші дані, красти номери карток, приватну інформацію.

Іноді буває так, що цілий сервіс, що видає себе за порядний цифровий бізнес, є по суті своїй величезним фішингом. Як, скажімо, «Вконтакте». Вони мають бізнес-модель, вони надають сервіс. Вони досить зручні при цьому. Але під капотом — це щось інше. Небезпечне та хитре.

Чи є таким продуктом TikTok? І чому, власне, уряд США прагнув заборони цієї соцмережі? Офіційно TikTok звинувачують у загрозі національній безпеці через можливість передачі даних користувачів китайському уряду.

Суд вказав, що алгоритми та політики конфіденційності TikTok не дають достатніх гарантій безпеки персональних даних, що особливо критично в умовах сучасної геополітики. Будь-яка соцмережа знає своїх користувачів ліпше, ніж ті самі себе знають. Відео — це надпотужне джерело інформації. З нього можна дізнатись дуже багато: план приміщень та цілих вулиць, географію пересувань, природу стосунків. І компанія ByteDance вже зараз володіє шаленим обсягом інформації про половину американців. А компартія має доступ до цієї інформації в один дотик.

Але парадокс в тому, що американцям, здається, це нецікаво. Коли заборонили їхню улюблену мережу, вони не пішли в YouTube. Багатьох цікавили саме китайські аналоги. Звідки це?

Річ у тім, що соцмережі давно вже перестали бути просто цифровим продуктом. Це програми, що викликають залежність. Цифрові наркотики. І США дуже міцно сидять на TikTok. І думаю, з приходом Трампа, на них наврядчи найближчим чекатиме детокс…

Сьогодні помер Девід Лінч…

Мій улюблений режисер. Його творчість мала на мене неймовірний вплив. І не тільки на мене.

Без нього не було б десятків, якщо не сотень фільмів, книжок та ігор.

Іларіон Павлюк, Харукі Муракамі, Хідео Кодзіма, Сем Лейк і ще купа людей, часом дуже неочікуваних, надихались його роботами.

Його бракуватиме. Але я дуже вдячний за те, що він створив.

Минулого року зробили цілу серію цікавих проєктів з резидентами Інкубатора та студентами Креативної Практики.

Через різні форс-мажори ніяк не мали можливості зібрати їх в кейси та опублікувати. Але нарешті наближаємось до цього.

Незабаром опублікуємо цілу серію проєктів.

А ще в цьому місяці презентуємо концепції редизайну Rentafont, над якими щільно працювали останні місяці.

Bloomberg пише, що Маска розглядають як потенційного покупця американської частки TikTok

Поки що це чутки, але не думаю, що безпідставні.

Американський суд зобовʼязує TikTok до продажу. Це правильне, хоч як і це тепер часто буває, запізніле рішення.

Румунські події, а також розквіт популярності теорій змов та посилення позицій правих та навіть ультраправих політиків (таких як партія «Альтернатива для Німеччині») буквально завдячують TikTok. Його популярність зробила мережу надпотужним ЗМІ. І далеко не завжди розважального характеру.

Вибір Маска, як потенційного власника, виглядає цікаво. І певною мірою характеризує TikTok. До того, як Маск став власником X, акції Twitter коштували вдвічі дорожче. Але це не про бізнес. Це про політичний вплив. Про владу. Про вплив на суспільну думку.

І не страшно, якщо це негативно вплине на економіку компанії. Бо тут завдання та ставки інші.

Вчора Цукерберг оголосив, що Meta на порозі великих змін

На словах, ідеться про скасування цензури в соцмережах Meta (Facebook, Threads та Instagram). Буцімто, це крок до повернення свободи самовираження, а поточна модель, в якій система працює з фактчекерами, надто дорога та неефективна. А от у Х (екс-Твіттер), за словами Цукерберга, все набагато краще.

Марк бреше.

Насправді ж, на жаль, все цілковито навпаки. У вересні 2023 року єврокомісія відзначила, що Х — найбільш насичена пропагандою та дезінформацією соцмережа. В цілому, користувачі платформи й самі це відчувають.

А яскравим прикладом «свободи слова та самовираження» слугує історія, коли Маск забанив кількох сенаторів на Х. Тож ці гасла — просто слова.

Тому й заява Цукерберга має сприйматись тривожним дзвінком. Одна з причин перемоги Трампа на виборах — Х, і те, як Маск використав популярну соцмережу для агітації за цього кандидата. Тепер Meta стає частиною цього процесу.

Зникнення фактчекерів потрібне, щоб Трампу та його поплічникам ніхто не заважав брехати.