Видавництво «Темпора»

Нещодавно на великому комітеті1 один цікавий і дотепний спостерігач зробив важливе відкриття: моряки, зустрівши кита, мають звичай викинути йому за облавок порожню діжку, сподіваючись, що це відверне його від наміру накласти люту лапу на корабель.

«Оповідь про діжку та Історія Мартіна», Джонатан Свіфт (переклад: Максим Стріха)

🎉Книжка есеїстики Ольки Токарчук «Чутливий наратор» щойно приїхала з друкарні!

***
«Чутливий наратор» — назва нобелівської промови Ольги Токарчук і першої її книжки, опублікованої після здобуття Нобелівської премії. Це збірка есеїв, у яких авторка ділиться читацьким і глядацьким досвідом, говорить про права тварин, вшановує внесок перекладачів, міркує про роль подорожей і власну творчість. Розповідає, як народжувались деякі з її книжок, як з’являлись ідеї, персонажі поступово набирали сили і вступали у свої права наратори. Раціональний аналіз власної роботи поєднується тут з ірраціональним переживанням літератури — дива, до якого ми можемо доторкнутися.

✅Над книжкою працювали:
Переклад з польської: Віктор Дмитрук
Редагування: Ніка Чулаєвська
Коректура: Олена Бєляєва
Обкладинка, дизайн і верстка: Марія Купріян

помріяти про танцювальних дів на пігулках та й мандрівного аполлона біля оргáна/ ненаукових волоцюг та й гарнюнь щасливих та й які копилять губи та й обдаровують поглядами та й виглядинами ку-ку з-за плечей менестреля адама та й єви...

«Тарантул», Боб Ділан (переклад Максима Нестелєєва)

Проте до того, як академію офіційно визнали єдиним прихистком знань, були чоловіки й жінки з неабияким розумовим хистом, які приватно займалися своїми зацікавленнями. Більшість, звичайно, мала статки; траплялися серед них і ексцентрики, і безумці з довідкою. Проте статки давали їм змогу подорожувати й досліджувати бажане без вимог публікуватися; вони не мусили конкурувати з колегами і завойовувати прихильність очільників кафедри.

Джуліан Барнз, «Елізабет Фінч», переклад Ярослави Стріхи

❤️‍🔥А ви бачили, що вся серія про найкращого сищика Івана Карповича Підіпригору нарешті доступна в серійному оформленні? Скільки книжок серії ви читали?

Ми не знаємо і п’ятої частини правди. Не знаємо до кінця, якою силою володів він — перший із Тих, хто чує. І як він вплинув, так би мовити, на хід історії.

Роман Буданов, «Стахановський рух»

Вона більше не повинна постійно порівнювати себе з іншими чи віддавати свою долю в чужі руки. Це стосується і Сартра. Симона залюбки переконала себе, що вони «одне ціле» і єдині. І все ж — це неправда. Попри домовленість, вони різні люди, і кожен відповідає сам за себе. Підтримка Сартра може бути корисною для неї лише в тому разі, якщо вона лишатиметься незалежною половиною союзу.

Алоїз Принц, «Життя Симони де Бовуар», переклад Тетяни Непипенко

🎉Щойно отримали з друку нову книжку! Це «Над прірвою. Український тризуб. Книга перша» Рамунаса Богданаса. Її вже можна замовляти на нашому сайті.

***
Нік Фоса — канадець українського походження, колишній спецпризначенець і людина високих ідеалів — приїжджає на історичну батьківщину, щоб показати українцям, що чесною працею можна побудувати життя не гірше, ніж у Канаді. Але стикається з нестримною корупцією, бандитськими угрупованнями, олігархією та неписаними правилами. Нік об’єднується з литовським фермером Альгірдасом та спецпідрозділом міліції, щоб розправитися зі злочинним павутинням, яке обплутало всю країну. У першому романі трилогії «Український тризуб» литовського письменника й політичного аналітика Рамунаса Богданаса йдеться про Україну до Революції гідності. Нік та його союзники вірять, що вона має перерости пострадянський безлад і свідомо творити власне майбутнє. Та чи вистачить їм рішучості для перемоги над ворогами?

✅Над книжкою працювали:
Переклад з литовської: Беатріче Белявців
Випускова редакторка: Ніка Чулаєвська
Літературне редагування: До Мінь Нгуєн
Коректура: Руслана Маринич
Дизайн і верстка: Андрій Гончарук
Обкладинка: Марія Купріян

Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що джерелом літературної творчості може бути те, що щось хоче бути написане? Що певною мірою поза нами існують теми, образи, передчуття, які домагаються від нас назви і висловлення? Що обираючи такі теми, ми підпадаємо під їхню особливу опіку — наче діти, які беруться малювати.

Ольга Токарчук, «Чутливий наратор», переклад Віктора Дмитрука

✍️Нагадуємо, що сьогодні у вас є можливість відвідати аж два заходи!

🏘Львів.
Дім, що стає димом... Розмова про новели Міли Смолярової зі збірок "Дим" та "Перед очима".

🏘Київ.
Розмова «Навіщо нам фізика» довкола книжки Олега Феї «Пригоди фізичних законів».

Вона довго не могла собі пробачити того, що сталося. Намагалась приборкати тіло, що нещадно округлялось: ув’язнювала його в мішкуватий одяг, випробовувала голодом, замотувала в тугі шари сорому і провини. Вітчим з’явився в їхньому житті досить швидко, наче мати вирішила, що не впорається з розбещеною стервою, і прикликала його собі на допомогу – висушеного, мов таранька, з такими ж зашкарублими, торохкітливими думками. Їй було п’ятнадцять, вона вже вміла імітувати: слухати не слухаючи, посміхатися, закипаючи від злості, і з розумінням кивати, помираючи від нудьги. Життя ввійшло у кривеньку, та все ж колію – школа, домашні обов’язки, книги, настанови вітчима. Осінь, зима, підтоптана й похмура весна, що не провіщала нічого хорошого, окрім підталого брудного снігу й оголення післязимових екскрементів.

Теа Саніна, «Мурашині кола»

І якщо вони вірують, а наш ворог — народ побожний, вони подумають, що через те, що вони з нами робили, вони не потраплять до раю.
А до раю не потрапить той, хто подумає, що туди не потрапить.
Чи то наш, чи то їхній.

Мілєнко Єрґович, «Війна» (переклад Алли Татаренко)

🎉Новий, вже четвертий, наклад першої книжки "Уманської трилогії" Дмитра Безверхнього, "Порцеляновий погляд", вже приїхав з друкарні і вся трилогія знову доступна до замовлення!

Найсучасніший приклад пошуку універсальної гармонії — Проєкт квантової музики, який утілює зараз група науковців і науковиць із Оксфорду та Сербської академії наук і мистецтв у Белґраді під керівництвом Івани Медіч. Вони досліджують музичні явища в межах базових принципів квантової фізики. Думка про те, що музика існувала задовго до появи людей, і певність щодо того, що вона існуватиме, коли ми зникнемо, викликає острах і ніби применшує нашу значимість.

Майкл Спітцер, «Людина музична. Історія життя на Землі», переклад Анастасії Осипенко

🥳 «Стахановський рух» Романа Буданова в короткому списку премії Своя полиця! Вітаємо Романа!

Маріїн ліс скраю порідів. Так, це був саме її ліс. І всі про це знали. Місцеві не надто охоче кидалися рубати його, а німці й не наполягали. Навкруги стояло стільки дерев, що якийсь один ліс можна було й пропустити. Тим паче, що за Марію вступився Гартвіґ, якому вона вилікувала руку. Та все ж для неї це нічого не значило, бо десь гнали людей, рубали ліс і вивозили ґрунт.
З її землі.

Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»