База відпочинку «Джерело», під Львовом
Я опиняюсь там, де маю бути. Я зустрічаю тих, кого маю зустріти. Я не запізнююсь і не приходжу раніше, я завжди вчасно. Кожен момент цінний у своїй неповторності, кількість випадкових невипадковостей, що мали статися, щоб це відбулось, настільки велика, що не вистачає слів, щоб виразити свою вдячність Всесвіту за кожну секунду. Як часто я мерзну на горі в Києві слухаючи ханг і електрогітару з комбіком? Як часто я танцюю в лісі під транс під дощем біля багаття? Як часто я приймаю омріяну ванну, пишучи цей текст? Я щиро в захваті, я ніколи за все життя ще не була така щаслива. А ключ до смішного простий: я вірю Йому, я тут і тепер, я не лину думками в майбутнє з тривогою плануючи свій наступний крок чи плекаючи надіі на зміни, не занурююсь в минуле з його солодкими спогадами та ностальгією. Проживати кожен момент і вірити в доброту Всесвіту, його підтримку і участь у моєму житті, бачити його підказки і грайливі натяки, вказівні знаки та попередження, зустрічати життя з відкритим серцем, тихим розумом і сильним тілом.
Зранку мене питають чи я їду на фестиваль, ввечері я вже маю проходку. Не знаючи своєї ролі, я вирушаю в подорож і мої квести знаходять мене в процесі. Я корисна, я допомагаю, я роблю свій посильний вклад, кайфуючи, радіючи, насолоджуючись. Мене пригощають, мене підвозять, мене годують, про мене турбуються і про мене пам’ятають. Я незалежна, мені добре самій, мені добре в контакті з людьми. Останнім часом мені подобається спостерігати і слухати, не прикладаючи зусиль для активного проявлення. Мені більше не потрібна увага, одобрення, якщо я дію, то виключно з бажання дії, а не в пошуках зацікавлених очей. Я знаю свою цінність, я розумію свої потреби і бажання.
Людоньки, мені так добре, я така вдячна, що відчуття, що свічусь і хочеться ділитись цим світлом, робити добре всім, до кого дотягуються руки
Ми тут і це прекрасно
Я опиняюсь там, де маю бути. Я зустрічаю тих, кого маю зустріти. Я не запізнююсь і не приходжу раніше, я завжди вчасно. Кожен момент цінний у своїй неповторності, кількість випадкових невипадковостей, що мали статися, щоб це відбулось, настільки велика, що не вистачає слів, щоб виразити свою вдячність Всесвіту за кожну секунду. Як часто я мерзну на горі в Києві слухаючи ханг і електрогітару з комбіком? Як часто я танцюю в лісі під транс під дощем біля багаття? Як часто я приймаю омріяну ванну, пишучи цей текст? Я щиро в захваті, я ніколи за все життя ще не була така щаслива. А ключ до смішного простий: я вірю Йому, я тут і тепер, я не лину думками в майбутнє з тривогою плануючи свій наступний крок чи плекаючи надіі на зміни, не занурююсь в минуле з його солодкими спогадами та ностальгією. Проживати кожен момент і вірити в доброту Всесвіту, його підтримку і участь у моєму житті, бачити його підказки і грайливі натяки, вказівні знаки та попередження, зустрічати життя з відкритим серцем, тихим розумом і сильним тілом.
Зранку мене питають чи я їду на фестиваль, ввечері я вже маю проходку. Не знаючи своєї ролі, я вирушаю в подорож і мої квести знаходять мене в процесі. Я корисна, я допомагаю, я роблю свій посильний вклад, кайфуючи, радіючи, насолоджуючись. Мене пригощають, мене підвозять, мене годують, про мене турбуються і про мене пам’ятають. Я незалежна, мені добре самій, мені добре в контакті з людьми. Останнім часом мені подобається спостерігати і слухати, не прикладаючи зусиль для активного проявлення. Мені більше не потрібна увага, одобрення, якщо я дію, то виключно з бажання дії, а не в пошуках зацікавлених очей. Я знаю свою цінність, я розумію свої потреби і бажання.
Людоньки, мені так добре, я така вдячна, що відчуття, що свічусь і хочеться ділитись цим світлом, робити добре всім, до кого дотягуються руки
Ми тут і це прекрасно