Ми були небезпечні
We Were Dangerous, 2024
IMDb 6.6 | RT 93%
Трейлер (en)
Режисер: Жозефін Стюарт-Те Вью
Актори: Ерана Джеймс, Ріма Те В'ята, Манаія Голл, Женев'єва Кент та інші
🇳🇿 | 1:22 (82хв) | ➡️
#драма
1954 рік, Нова Зеландія. Троє підлітків – Неллі, Луїза та Дейзі – опиняються у виправному закладі для дівчат на ізольованому острові. Цей заклад має репутацію суворого місця, де вихованок тримають у жорстких умовах. Головні героїні, кожна з яких потрапила сюди через власну непросту історію, швидко стикаються з реальністю життя під постійним контролем. Їхнє існування заповнене жорсткими правилами, фізичними покараннями та байдужістю адміністрації. Проте, попри складнощі, дівчата знаходять підтримку одна в одній, формуючи сильний емоційний зв'язок.
———
Вони не були такі, як усі
2025 рік я вирішив присвятити більш локальному кінематографу – фільмам, що не обрели світового визнання, але так чи інакше заслуговують на своє місце серед фільмотеки поціновувачів дійсно гарного та важливого кіно. Я вже розповів вам британську гостро-соціальну драму, японську різдвяну казку, а сьогодні у нас представник новозеландьского кінематографу.
Ми були небезпечні – на перший погляд досить прохідний фільм. Відчувається маленький бюджет, а відтак камерність картинки та недостатня драматичність у сценарії. Проте це дуже важливий фільм, який розкриває ті жахливі ідеї 1950-х років про ідеальних членів суспільства та добре змальовує події, що принесуть прийдешню бурю шістдесятих – сексуальну революцію та протистояння загальноприйнятим нормам.
Цей фільм не викличе бурю емоцій та не буде випробовувати ваші почуття (хоча і події в сюжеті викликають повний жах від того, що відбувалось у подібних закладах по усьому світу), але він дасть змогу зазирнути в часи, в які важко повірити, що вони були трохи більше ніж півстоліття тому. Такі фільми важливо дивитися, щоб розуміти, як розвивались та еволюцінували цілі покоління.
Моя оцінка 7️⃣5️⃣
———
➡️ Мережі виправних установ монастирського типу для так званих «занепалих жінок» існували по всьому світу впродовж багатьох поколінь, починаючи з кінця XVIII і до кінця XX століття. Початкова місія притулків полягала в тому, щоб допомогти «занепалим жінкам» знову знайти своє місце в суспільстві. У міру того, як рух притулків дедалі більше віддалявся від початкових цілей руху порятунку, притулки почали набувати характеру, що дедалі більше нагадував тюремний.
———
Підписатись на канал
We Were Dangerous, 2024
IMDb 6.6 | RT 93%
Трейлер (en)
Режисер: Жозефін Стюарт-Те Вью
Актори: Ерана Джеймс, Ріма Те В'ята, Манаія Голл, Женев'єва Кент та інші
🇳🇿 | 1:22 (82хв) | ➡️
#драма
Християнізувати, цивілізувати, асимілювати. Це основоположні цілі нашої школи для дівчат-правропорушниць, де молоді проблемні жінки здобувають навички для успішного повернення в суспільство.
1954 рік, Нова Зеландія. Троє підлітків – Неллі, Луїза та Дейзі – опиняються у виправному закладі для дівчат на ізольованому острові. Цей заклад має репутацію суворого місця, де вихованок тримають у жорстких умовах. Головні героїні, кожна з яких потрапила сюди через власну непросту історію, швидко стикаються з реальністю життя під постійним контролем. Їхнє існування заповнене жорсткими правилами, фізичними покараннями та байдужістю адміністрації. Проте, попри складнощі, дівчата знаходять підтримку одна в одній, формуючи сильний емоційний зв'язок.
———
Вони не були такі, як усі
2025 рік я вирішив присвятити більш локальному кінематографу – фільмам, що не обрели світового визнання, але так чи інакше заслуговують на своє місце серед фільмотеки поціновувачів дійсно гарного та важливого кіно. Я вже розповів вам британську гостро-соціальну драму, японську різдвяну казку, а сьогодні у нас представник новозеландьского кінематографу.
Ми були небезпечні – на перший погляд досить прохідний фільм. Відчувається маленький бюджет, а відтак камерність картинки та недостатня драматичність у сценарії. Проте це дуже важливий фільм, який розкриває ті жахливі ідеї 1950-х років про ідеальних членів суспільства та добре змальовує події, що принесуть прийдешню бурю шістдесятих – сексуальну революцію та протистояння загальноприйнятим нормам.
Цей фільм не викличе бурю емоцій та не буде випробовувати ваші почуття (хоча і події в сюжеті викликають повний жах від того, що відбувалось у подібних закладах по усьому світу), але він дасть змогу зазирнути в часи, в які важко повірити, що вони були трохи більше ніж півстоліття тому. Такі фільми важливо дивитися, щоб розуміти, як розвивались та еволюцінували цілі покоління.
Моя оцінка 7️⃣5️⃣
———
➡️ Мережі виправних установ монастирського типу для так званих «занепалих жінок» існували по всьому світу впродовж багатьох поколінь, починаючи з кінця XVIII і до кінця XX століття. Початкова місія притулків полягала в тому, щоб допомогти «занепалим жінкам» знову знайти своє місце в суспільстві. У міру того, як рух притулків дедалі більше віддалявся від початкових цілей руху порятунку, притулки почали набувати характеру, що дедалі більше нагадував тюремний.
———
Підписатись на канал