✅ Прилуки
Навіть у тих, хто не палить, скоріше за все, згадка про Прилуки асоціюється з відомою маркою цигарок.
Хоча, за затишком та історичними об’єктами, це місто дійсно «дає прикурити» деяким більш розпіареним місцям 🔥
От наприклад, лише покрутившись на Соборній площі, можна одразу ж побачити аж чотири храми: Спасо-Преображенський собор, Стрітенську церква, Миколаївську церкву-дзвіницю та Собор Різдва Пресвятої Богородиці. А також помітити пам’ятник Володимиру Мономаху, Йоасафові, ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, залишки валів фортеці і дивну браму.
📍Спасо-Преображенський собор зведений у 18 сторіччі у стилі українського бароко і вважається одним з останніх взірців українських хрещатих дев’ятидільних п’ятибанних церков. Свого часу «совєти», як це у них було прийнято, розграбували собор і згодом тут почав діяти атеїстичний музей. Після Другої Світової Війни тут облаштували склад господарчих виробів. А з відновленням Україною своєї незалежності, у храмі вже й відновилось богослужіння.
📍Стрітенська церква була збудована у 1889 році. За сумною традицією, «совєти» закрили, але хоча б розмістили тут краєзнавчий музей Прилук, а не щось гірше. Зараз релігійна споруда знов передана для богослужінь.
📍Миколаївська церква з дзвіницею побудована у 1720 році в стилі українського бароко з класичними мотивами (щоправда, дзвіниця була добудована на початку 19 сторіччя). З «совєтами» така сама історія — служби тут не проводились. Та ще й під час Другої Світової будівля була так пошкоджена, що довелось відновлювати аж до 1980-го року, коли у ній відкрили художній відділ краєзнавчого музею. 1992 споруда була передана вірянам.
📍Собор Різдва Пресвятої Богородиці з’явився 1815 році у стилі класицизму. Класика: у 1920- х роках собор закрили, а згодом у його стінах розмістився архів у якому зберігалися фонди Прилуцької полкової канцелярії, полкового суду, Густинського Свято-Троїцького та Ладанського Покровського монастирів, фонд Ламсдорф-Галаганів. У 2005 храм відновив богослужіння.
🗓 Загалом Прилуки відомі з доби Київської Русі. Перша письмова згадка про Прилук-город зустрічається у «Повчанні…» Володимира Мономаха і датується 1085 роком. В ті часи місто було південно-східним форпостом держави й повинно було служити перепоною для половецьких полчищ. Очевидно, деякий час воно таким і було, але вже у 1092 році половці зруйнували місто.
⚔️Прилуки руйнували неодноразово: також і, наприклад, монголо-татари під проводом Менгу у 1239 році. І відродились Прилуки аж у 15 сторіччі, завдяки князям Глинським. Та «недовго музика грала» на тутешніх вулицях, бо у 1482 році пройшлись кримські татари. І місто знов відроджувалось…впродовж 110 років. То московити тут панували, то поляки. А то й козаки, які звели нову фортецю. От, до речі, від того часу і залишились рештки валів, про які я згадував вище.
🚪Що ж до дивної брами — то це сучасна споруда 2011 року. Проект передбачав створення імітованих в'їзних воріт в історичну частину міста, на зразок тих що були у прилуцькій фортеці.
👀 Якщо дивитися в бік валів і рухатись праворуч, то зовсім скоро помітите закинуту будівлю. Всередину я не заходив, бо більше схоже на місцеве сміттєзвалище і туалет, але по факту — це будинок просвітителя, нащадка старовинного козацького роду часів Богдана Хмельницького, Володимира Шкуратова. Маєток побудований у 1914 році у стилі модерн з елементами неоготики, стилізований під романтичний замок. За радянських часів у будівлі розміщувалася школа.
🎒Далі ви можете рухатись в тому ж напрямку і «упретесь» у Трьохсвятительську церкву 1879-го року. Ви її точно помітите: така дерев’яна і блакитна. Унікальна серед тутешніх храмів.
В 15 хвилинах пішки від неї — Свято-Пантелеймонівська церква, збудована у 1905 році. Її архітектура також досить впізнавана, навіть без мапи, за зелено-жовтими кольорами ви зрозумієте, що вже чітко на місці. Вгадайте, що тут було за «совєтів». В різний період: аптека, склад і кафе. А у 1990 році вже повернулись віряни.
Проте, можна далеко від центру не відходити:
✝️ і поглянути на Іванівську церкву 1865-го року. Не варто, думаю, нагадувати про класичне варварство «совєтів»: тут розміщувався склад. Богослужіння тут відновили у 1996 році.
🎭Також досить близенько Театр Бродського. Хоч і побудований у 1930 році, але виглядає, наче з епохи на років 100 раніше. Воно і не дивно, його вже завершили в цей період, а от почали аж наприкінці 19 сторіччя. Проте, для такої амбіційної цілі тоді не вистачило коштів. На площі перед будівлею театру у 2008 році встановлено пам'ятник актору театру та кіно Миколі Яковченку, який народився в Прилуках.
Як бачите, все досить компактно розміщено 🔝
