🔸🔸🔸🔸КРИТИКА ФАШИЗМУ: СМЕРТНА ІДЕОЛОГІЯ СУЧАСНОСТІ
📝Фашизм як політична ідеологія створює економічну модель, засновану на жорсткому державному контролі та підпорядкуванні економіки політичним цілям, хоч із базовими приватницькими механізмами. Адміністративна централізація та корпоративність призводять до перекосів у ринковому механізмі. На зміну конкуренції приходять монополії, які служать інтересам правлячого режиму, а не суспільства. Першочерговим завданням стає мілітаризація економіки. Це відволікає ресурси від розвитку інфраструктури, соціальних програм та інновацій, що призводить до хронічної стагнації економіки. Подібне можна було побачити в Третьому Райху та Італії, часів другої світової війни. Політична система фашизму повністю руйнує демократичні інституції та усуває можливість цивільного контролю над економічною політикою. Корупція та кумівство є звичним явищем, оскільки рішення приймаються на користь вузької групи людей, близьких до влади. Ідея економічної самодостатності, на яку спираються фашистські режими, лише поглиблює ізоляцію, позбавляє країну доступу до міжнародних ринків і сучасних технологій і погіршує ситуацію. Як наслідок, фашистська модель економіки не тільки не гарантує сталого розвитку, але й спричиняє кризу. Фашистські політичні системи засновані на тоталітаризмі та знищують демократію, свободу слова та політичний плюралізм. Влада зосереджена в руках однієї партії чи лідера, що призводить до корупції, репресій і втрати контролю над прийняттям рішень. Скасування розподілу влади та запровадження культу особи породжують нестабільність, коли інтереси держави підпорядковуються ідеології та амбіціям правлячої еліти. Такий підхід підриває суспільну довіру, призводить до політичної стагнації та є однією з причин хаосу в державі падіння режиму.
Отже, підбиваючи підсумки, варто визнати, що фашизм на даний момент, фашизм просто не здатен існувати та справно функціонувати.
📝Фашизм як політична ідеологія створює економічну модель, засновану на жорсткому державному контролі та підпорядкуванні економіки політичним цілям, хоч із базовими приватницькими механізмами. Адміністративна централізація та корпоративність призводять до перекосів у ринковому механізмі. На зміну конкуренції приходять монополії, які служать інтересам правлячого режиму, а не суспільства. Першочерговим завданням стає мілітаризація економіки. Це відволікає ресурси від розвитку інфраструктури, соціальних програм та інновацій, що призводить до хронічної стагнації економіки. Подібне можна було побачити в Третьому Райху та Італії, часів другої світової війни. Політична система фашизму повністю руйнує демократичні інституції та усуває можливість цивільного контролю над економічною політикою. Корупція та кумівство є звичним явищем, оскільки рішення приймаються на користь вузької групи людей, близьких до влади. Ідея економічної самодостатності, на яку спираються фашистські режими, лише поглиблює ізоляцію, позбавляє країну доступу до міжнародних ринків і сучасних технологій і погіршує ситуацію. Як наслідок, фашистська модель економіки не тільки не гарантує сталого розвитку, але й спричиняє кризу. Фашистські політичні системи засновані на тоталітаризмі та знищують демократію, свободу слова та політичний плюралізм. Влада зосереджена в руках однієї партії чи лідера, що призводить до корупції, репресій і втрати контролю над прийняттям рішень. Скасування розподілу влади та запровадження культу особи породжують нестабільність, коли інтереси держави підпорядковуються ідеології та амбіціям правлячої еліти. Такий підхід підриває суспільну довіру, призводить до політичної стагнації та є однією з причин хаосу в державі падіння режиму.
Отже, підбиваючи підсумки, варто визнати, що фашизм на даний момент, фашизм просто не здатен існувати та справно функціонувати.