Вільні від насильства

​Формування емоційної стійкості у фахівців, які працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

Що таке емоційна стійкість?
Це здатність ефективно адаптуватися до стресу, труднощів і кризових ситуацій, зберігаючи внутрішню рівновагу та продуктивність.

Основні характеристики емоційно стійкої людини:
▫️Гнучкість – здатність швидко адаптуватися до змін.
▫️Контроль над емоціями – усвідомлення почуттів, вміння ними керувати.
▫️Оптимізм – вміння бачити перспективи навіть у складних ситуаціях.
▫️Самооцінка – впевненість у своїх силах.
▫️Вміння справлятися зі стресом – використання здорових стратегій подолання труднощів.

Чому емоційна стійкість важлива?
▫️Допомагає знижувати рівень стресу.
▫️Запобігає емоційному вигоранню.
▫️Покращує психологічне здоров’я.
▫️Допомагає краще реагувати на життєві виклики.

Як розвинути емоційну стійкість?

1️⃣ Усвідомленість і прийняття
▫️Розпізнавайте свої емоції та причини їх виникнення.
▫️Приймайте свої почуття – навіть негативні.
▫️Практикуйте майндфулнес: живіть «тут і зараз».

2️⃣ Управління стресом
▫️Використовуйте дихальні техніки (глибоке, квадратне дихання).
▫️Релаксуйте через медитацію, йогу або прогулянки.
▫️Дотримуйтеся режиму дня – достатній сон допомагає стабілізувати емоції.

3️⃣ Розвиток позитивного мислення
▫️Фокусуйтеся на рішенні проблем, а не на їхній складності.
▫️Ведіть щоденник вдячності – щодня записуйте 5 речей, за які вдячні.
▫️Оточуйте себе позитивними людьми.

4️⃣ Ефективне вирішення проблем
▫️Дійте! Не уникайте труднощів, а шукайте шляхи вирішення.
▫️Розбивайте великі завдання на дрібніші етапи.
▫️Не бійтеся помилок – кожен досвід цінний.

5️⃣ Емоційна гнучкість
▫️Будьте готові до змін – світ динамічний.
▫️Розглядайте труднощі як виклики, а не як поразку.
▫️Вчіться відпускати те, що не можете контролювати.

6️⃣ Фізичне здоров’я
▫️Спорт допомагає знижувати рівень стресу.
▫️Збалансоване харчування позитивно впливає на психіку.
▫️Достатня кількість води та сну – основа емоційної рівноваги.

7️⃣ Соціальна підтримка
▫️Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами – не тримайте все в собі.
▫️Не бійтеся просити про допомогу.
▫️Спільноти підтримки, терапія або супервізія можуть бути корисними.

8️⃣ Формування стійкої самооцінки
▫️Усвідомте свої сильні сторони та використовуйте їх.
▫️Не порівнюйте себе з іншими – ваш шлях унікальний.
▫️Відзначайте свої досягнення, навіть найменші.

9️⃣ Гумор і легкість у ставленні до життя
▫️Вчіться сміятися навіть у складних ситуаціях.
▫️Не сприймайте все занадто серйозно – труднощі минають.

🔟 Професійна підтримка
▫️Якщо відчуваєте сильне напруження, зверніться до психолога.
▫️Терапія допоможе опрацювати травми та виробити стійкі механізми захисту.

Розвиток емоційної стійкості – це процес, але кожен крок наближає вас до внутрішнього балансу!

​Жорстокість підлітків – що відбувається? Частина друга – побиття однолітків та людей похилого віку, чи може це бути наслідками збройного конфлікту в який втягнута країна?

Сьогодні ми продовжуємо аналізувати проблему дитячої жорстокості, яка стала дуже актуальною останнім часом. Вчора ми говорили про це явище як про результат травми системи. Зараз ми поговоримо про те, як ситуація останніх 12 років вплинула на агресивну поведінку дітей. І так, чому збройний конфлікт, який переживає наша країна, впливає на зростання у медіапросторі кількості відео, в яких діти бʼють, знущаються, принижують своїх однолітків чи людей похилого віку.

Тривалий збройний конфлікт призвів до десенсибілізації до насильства (десенсибілізація — це психологічний та фізіологічний процес, під час якого знижується чутливість до певних стимулів або ситуацій, що раніше викликали сильні емоційні або фізіологічні реакції.). Війна приносить у життя дітей сцени агресії, руйнувань і смерті. Коли насильство стає звичною реальністю, воно перестає викликати сильний емоційний відгук. Підлітки можуть почати сприймати жорстокість як норму або навіть форму розваги. Високий рівень стресу та фрустрації, який супроводжує нас якщо не останні 12 років то останні 3 призвів до того що діти, як і дорослі, переживають стрес, страх і невизначеність. Але, на відміну від дорослих, вони часто не мають можливості висловити свої почуття здоровим способом. Агресія стає їхньою реакцією на накопичену фрустрацію. Під час конфлікту у такій великій системі як Держава відбулося розмивання меж моралі та відповідальності. На превеликий жаль,  під час війни традиційні норми суспільства змінюються. Якщо підлітки бачать навколо насильство безкарним, вони можуть сприймати його як спосіб вирішення конфліктів або демонстрації сили. І охоче застосовують таку модель. Тим паче що посилюється потреба в контролі та домінуванні. Діти, відчувають себе дуже безпорадними у ситуації війни і можуть шукати способи відчути владу. Напад на слабших – це спроба компенсувати власний страх і вразливість, а також повернути відчуття безпеки. При цьому варто враховувати що сучасний світ - це світ де медіапростір є окремим полем на якому також відбуваються певні битви. Вплив соціальних мереж і культури хайпу призводять до того що в умовах війни підлітки можуть використовувати соцмережі як засіб привернення уваги та самоствердження. Жорстокий контент може набирати перегляди, і це стає мотивом для нових нападів. Але не самі діти обирають це. Вони лише копіюють те що транслює для них система через мережі.
І все це підкріплюється відсутністю контролю та підтримки дорослих. Через збройний конфлікт батьки та вчителі можуть бути менш залучені у виховання дітей. Втрата нагляду та турботи призводить до того, що підлітки шукають власні «моральні орієнтири», бо це вік коли вони грають у себе і відповідають на питання «хто я?» формуючи власну ідентичність часто керуються агресією.
Як профілактувати таке соціальне явище і допомогти підліткам?
По-перше підтримувати дітей та підлітків у важкий час. Незважаючи на збройний конфлікт важливо надавати дітям психологічну допомогу та навчати їх висловлювати емоції без агресії.
По-друге встановити контроль за медіаконтентом та моніторити вплив соцмереж. Робота з цифровою грамотністю має бути посилена: всі мають усвідомити що за  насильницький контент є відповідальність. В той же час треба розвивати критичне мислення у дітей.
Третій і дуже непопулярний крок - посилити роботу правоохоронних органів та соціальних служб. Безкарність лише посилює проблему. Має бути чітка система відповідальності за насильство і не лише серед підлітків. Памʼятаємо що поведінка підлітків лише дзеркало того що відбувається у самій системі.
Ще одним кроком має стати розвиток культури взаємопідтримки. Важливо створювати альтернативні позитивні способи самоствердження: волонтерство, спорт, творчі проєкти, де підлітки можуть отримувати визнання без насильства.
І наостанок усвідомте – те що відбувається не просто підліткова жорстокість, а сигнал про глибоку травму, яку переживає суспільство.

​Жорстокість підлітків – що відбувається? Частина перша – побиття однолітків та людей похилого віку, чи може це бути наслідками домашнього насильства?

Хто з нас не чув або не бачив відео у соцмережах, на якому діти, здебільшого підлітки, чинять насильство над своїми однолітками або людчми похилого віку. Такий контент виходить за межі наших систем цінностей і часто має ефект «холодного душу». Чому таке відбувається? Пропоную почати вивчати проблему.
Пам’ятайте: поведінка дитини – це лише сигнал про те, що якість потреби в неї не задовільняються. А девіантна та делінквентна поведінка дуже часто є ознакою того, що дитина травмована, або зараз переживає травматичну подію. Чи може домашнє насильство впливати і викликати таку поведінку у дітей? Домашнє насильство є травмою, що повторюється та травмою системи одночасно. Дитина, яка зростає в умовах домашнього насильства ще в цьому віці починає обирати ким вона буде – кривдником чи постраждалою. Тому така поведінка дітей може розглядатись як симптом травми системи.
Чому саме травма системи може спонукати дитину до бійки з наступним розміщення відео з цим в інтернет?

Перше – це нормалізація насильства у системі. Якщо діти не бачать ефективних механізмів мирного вирішення конфліктів, якщо насильство стає частиною їхнього середовища (вдома, у школі, на вулиці, в медіа), вони починають сприймати його як звичний і навіть «правильний» спосіб взаємодії.
Другим чинником стає руйнування довіри до дорослих і інституцій. Діти можуть не звертатися по допомогу до вчителів, соціальних служб чи батьків, бо не вірять, що ті допоможуть або не хочуть бути «стукачами». Це свідчить про кризу довіри до дорослих та системи захисту дітей.
На все це впливає відсутність безпечного середовища. Якщо діти постійно перебувають у стресовому середовищі – чи то через економічні проблеми, чи через домашнє насильство, чи через булінг – вони можуть компенсувати свою фрустрацію агресією.
Як наслідок незадоволені потреби призводять до того що діти, які не мають почуття безпеки, намагаються встановити контроль над іншими через агресію. Діти, які не мають підтримки та уваги, можуть шукати її через екстремальні вчинки. Діти, яких принижували, можуть самі почати принижувати інших, щоб відчути свою силу.
І на все це впливає деформація цінностей через цифрову культуру. Особливо це відстежується в середовищі де жорстокість і насильство стали «контентом» для соцмереж, що показує, наскільки порушені моральні орієнтири. І якщо система не реагує на це належним чином, проблема лише посилюється.
І тут постає питання: що з цим робити на рівні системи?
А почати потрібно з усвідомлення це не просто проблема окремих дітей – це дзеркало того, як працює (чи не працює) система виховання, освіти, безпеки та підтримки в суспільстві. І тоді проблема має вирішуватись системно через:
· посилення системи захисту дітей – служби підтримки, які працюють ефективно, реагування на випадки насильства;
·  більше уваги емоційному вихованню дітей – навчати дітей розпізнавати свої емоції, керувати агресією;
· змінювати культуру спілкування – впроваджувати медіаграмотність, розбирати вплив соцмереж, пропагувати ненасильницьке спілкування;
· і головне працювати з сім’ями – підтримувати батьків у вихованні дітей, навчати конструктивним методам комунікації.

Памʼятаємо – ніхто не народжується кривдником, це вплив оточення і соціуму формує таку особистість.

​Робота з соромом та провиною, які виникають у постраждалої особи

І знову ми з вами повертаємось до роботи з важливими соціальними емоціями – соромом і провиною. На жаль, вони є поширеними емоціями у постраждалих від домашнього насильства. Вони часто викликаються маніпуляціями кривдника, соціальними стереотипами чи внутрішньою самооцінкою постраждалої. Ми багато говорили про важливість роботи з ними для відновлення постраждалої особи, але як це робити? Розпочинаємо.
Є декілька підходів до роботи з соромом і провиною. Один з них – розуміння природи емоцій. Потрібно провести психоедукацію і пояснити що сором часто пов'язаний із відчуттям особистої недосконалості, вразливості чи невідповідності очікуванням. А провина виникає через відчуття відповідальності за дії кривдника чи наслідки насильства. Роз'яснення, що ці емоції є природною реакцією на травму, допомагає постраждалій нормалізувати свої почуття.
Іншим методом є метод деконструкції міфів та стереотипів. Постраждалим потрібно пояснити, що відповідальність за насильство завжди лежить на кривднику. Робота з суспільними стереотипами, які засуджують постраждалу (наприклад, «вона сама винна»), допомагає знизити рівень сорому.
У допомозі в роботі з соромом і провиною можуть стати психотерапевтичні методи. Такою може бути когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), яка допомагає змінювати негативні переконання, що підтримують сором і провину. Терапія травми. Яка допомагає опрацювати травматичний досвід, створити безпечний простір для висловлення болю та емоцій. Використання методів самоприйняття. Це можуть бути техніки, як-от позитивні афірмації або ведення щоденника, що допомагає відновлювати впевненість. Сором і провина часто проявляються фізично (скутість, напруга). Практики релаксації, йога або техніки усвідомленості можуть зменшити ці відчуття. Тому не варто нехтувати роботою з тілесними проявами. Не менш важлива під час опрацювання сорому і провини рольова модель підтримки. Робота із фахівцем, який надає безумовну підтримку та підкреслює цінність особистості постраждалої, сприяє її відновленню. Важливо, щоб спеціаліст уникав нав'язування власних поглядів чи оцінок.
Останнім часом ми багато говоримо про важливість соціальної підтримки. Створення груп підтримки і залучення постраждалих до участі у них допомагає усвідомити, що вони не самотні у своїх переживаннях. Спільний досвід інших учасників знижує рівень сорому та провини. І наостаннє те про що ніколи не можна забувати це робота з ресурсами. Фокусування на сильних сторонах постраждалої допомагає будувати позитивне сприйняття себе. Використання ресурсів, які допомагають їй відчувати контроль над своїм життям.
І трохи конкретних вправ:
🔸«Лист до себе»: остраждала пише листа, в якому виражає співчуття до себе та визнає власну силу.
🔸Аналіз переконань полягає в роботі над виявленням думок, які підтримують сором і провину, з подальшою їх заміною.
🔸Використання дихальних практик з метою заспокоєння тривожних відчуттів.
У роботі з соромом і провиною важливо створити атмосферу безпеки та безумовного прийняття. Це допомагає постраждалим поступово звільнитися від деструктивних емоцій і почати відновлення.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству ”.