Життя - це книга, і коли її сторінки
Повільно вже підходять до кінця,
Навколишні побачить що змогли в ній?
Що прочитать змогли із нашого лиця?

Ту радість в Господі, яку в житті ми мали,
Чи смуток лиш земний усе в очах?
Що вірили в Христа світились щастям,
Що мали там спасіння в небесах?

Чи прожили так, як земні всі люди -
Все в марноті проходячи цю путь,
І не старались світлом буть Ісуса,
Щоби продовжити і далі Його труд.

Загиблі душі далі йти спасати,
Як Він, йдучи по цій землі, спасав.
Нести любов рятуючую завжди,
Буть книгою, щоби хотіли нас читать...

Гортаючи, щоб кожную сторінку,
Все більше дізнавались про Христа.
Щоб захотіли, також, птахом вільним,
Душею підійматись в небеса.

Книгу життя свого самі ми пишемо.
Її читають всі навколо нас.
А прочитають що - від нас залежить лише.
Оцінку дасть їй лиш Спаситель Сам.

Коли закінчиться та книга - піднесеться
Перед престол Небесного Отця.
Там Ангели відриють перед Ним все,
Життя твоє побачать небеса.

Життя - це книга, пишеться перед Богом
Її сторінка кожная тобою.
По ній судити буде Бог суворо...
Зумій в неї вписать Христа любов.

Л. Шпак