КП «Харківводоканал»

Відновлення — це не лише повернути те, що було. Це шанс побудувати нове, краще, сучасніше. І Харків — з його силою, талантом і потенціалом — заслужив на такий шанс.

Саме тому для нас настільки важливою є економічна стратегія, яку спеціально для Харкова розробила Фундація Нормана Фостера спільно з професорами Оксфордського та Гарвардського університету, а також Харківськими експертами.

Чому цей план такий важливий? Бо жоден великий інвестор чи партнер не прийде до нас, не маючи розуміння, куди рухається місто. Банки, міжнародні організації, навіть дружні країни хочуть бачити конкретику: чіткий план, реальні перспективи, економічну стійкість. І ця стратегія — наш аргумент і наша візитівка, яка говорить світу: «Ми вже знаємо, як і що будемо робити!».

Стратегія враховує все — від модернізації промисловості та розвитку ІТ-сектору до розбудови сучасної інфраструктури і збереження екології. Але головне — це не теорія. Тут є конкретні цифри, готові проєкти й рішення, які засновані на досвіді багатьох інших держав, які вже пройшли випробування війною. А ще — стратегія ідеально гармоніює з концепцією Генерального плану розвитку Харкова. Обидва документи враховують не лише великі амбіції, але й реальні потреби харків’ян.

І вже зараз ця стратегія викликає великий інтерес на міжнародних зустрічах. Партнери запитують, уточнюють деталі. Але війна триває, і ми розуміємо, що життя постійно вносить свої корективи. Тому ми готові доопрацьовувати її, вносити зміни, адаптувати з урахуванням нових викликів.

Я хочу подякувати всім, хто працював над цим стратегічним документом: міжнародним партнерам, фахівцям, власне авторам, які вклали туди свої знання, сили та час. Особлива вдячність Економічної комісії ООН, Уряду Німеччини та особисто Норману Фостеру. Його підтримка Харкова зараз — це неоціненний подарунок, який дає нам шанс на краще завтра.

І ще один момент, який для мене є дуже особистим. У розмові з Норманом Фостером ми домовилися про створення меморіалу в пам’ять про жертв російської агресії у Харкові. Я вважаю, що це не просто важливо — це наш обов’язок. Пам’ять про тих, у кого ворог забрав життя, має залишитися з нами назавжди!

І так, нині Харків — єдине місто в Україні, яке так ґрунтовно підходить до відбудови і свого сьогодення, і свого майбутнього.

Тисяча днів великої війни.

Лютневий ранок, коли Харків вперше прокинувся під звуки вибухів... Згадую той природній страх і розгубленість. Але разом з ними було й чітке усвідомлення: це наш дім, і ми не втечемо. Ми залишимося. Ми — це і є Харків. І ми не дозволимо його зруйнувати.

Тисячу днів потому ми озираємося назад не зі страхом, а з гордістю. Харків не просто вистояв — він став символом незламності всієї України, всього українського народу!

І це стало можливим тільки завдяки нашим людям. Медикам, які приймають пологи у підвалах. Учителям, які навчають дітей у бомбосховищах. Рятувальникам, які, ризикуючи собою, витягують постраждалих з-під руїн. Комунальникам, які під обстрілами повертають воду і тепло у домівки, вивозять сміття, усувають наслідки руйнувань. Волонтерам, які завжди поруч з тими, хто найбільше потребує допомоги. Підприємцям, які, попри всі виклики, працюють і тримають економіку на плаву.
Всім нам — звичайним харків’янам, кожному на своєму місці!

І, безумовно, нашим воїнам. Тим, хто щодня і щоночі стоїть між нами і смертю. Збройним Силам України, добровольцям, територіальній обороні. Їхній подвиг є основою всього — і нашого сьогодення, і нашого майбутнього.

Харків змінився до невпізнання за цю тисячу днів. Ми всі змінилися. До війни ми любили це місто за його парки, атмосферу, затишок. Тепер ми любимо його за силу і дух. За людей, які не скорилися. За віру, яка тримає нас разом. За відчуття себе частиною єдиної великої дружної родини!

Я пишаюся бути харківʼянином!
Пишаюся кожним з вас!
І знаю - ми обовʼязково переможемо!

Слава Україні!