Хочу написати сьогодні кілька слів про прощення.

Бог дав Свою благодать мені, що я навчилася прощати.
Було не просто вчитися, але я зрозуміла, що прощення потрібно мені, а не кривднику.
І справді багато не простих речей з допомогою Господа було прощено в житті.

Якось на днях одна людина, яку я багато разів за різні речі вже простила, наші дороги навіть вже розійшлися, і вона зробила знову мені не приємно.

Не знаю чому, але це стало для мене вже надто.
Я образилася.
Мені самій було дивно, я вже навчилася ж прощати, прощала багато.
Чому ж зараз образилася?

Це огидне і мерзенне відчуття образи та непрощення накрило мене.
Це дуже поганий стан!
Побувши кілька годин у цьому стані, я більше так не змогла.
Знову по благодаті Господа я простила, благословила і відпустила цю людину.

Така велика різниця, коли ти в образі і коли ти вільна від образи.

Чому це написала?
Щоб засвідчити, що прощати краще, ніж не прощати!

І це особисто нам треба, а не нашим кривдникам.
Особисто мені, особисто тобі, особисто кожній людині♡

#неможунеписати