Виступ сенатора Клода Малюре, голови правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції:
"Пане прем'єр-міністр, шановні міністри, дорогі колеги! Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит руйнується, Україна ризикує залишитися без підтримки, Росія – зміцнюється. Вашингтон перетворився на подвір'я Нерона: імператор-палій, покірні придворні та блазень, який перебуваючи під впливом кетаміну відповідає за ефективність роботи державного апарату.
Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих США. Послання Трампа однозначне: бути союзником Америки безглуздо, тому що вона не захистить вас, введе проти вас мита, що перевищують санкції проти її ворогів, і загрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які вас атакують. "Король угод" Трамп насправді демонструє мистецтво капітуляції.
Він вважає, що залякає Китай, плазуючи перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи цей крах, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань. Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще голова Білого дому не підтримував агресора проти союзника.
Ніколи раніше президент не зневажав Конституцію настільки зухвало: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань та противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто "антиліберальний ухил" - це спроба узурпації демократії. Досить згадати: на руйнування Веймарської республіки пішов лише місяць, три тижні та два дні.
Я вірю у стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але всього за місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося із диктатором, якому допомагає зрадник.
Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині у Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка потребує виведення російських військ. Двома днями пізніше в Овальному кабінеті Трамп повчав морально і стратегічно героя війни Зеленського, а потім відіслав його, немов недбалого лакея, заявивши: "Підкоряйся або йди". Сьогодні вночі він зайшов ще далі – зупинив постачання зброї, яка вже була обіцяна.
Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. Насамперед – не помилятися. Поразка України стане поразкою Європи.
У списку Кремля вже є Балтійські країни, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де половину Європи було віддано Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цього конфлікту, щоб вирішити: чи поважати ще Європу, чи вже можна її зневажати.
Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головним принципом якого є заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора та проти жертви, бо "трампізм" збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих держав.
"Мені – Гренландія, Панама та Канада, тобі – Україна, Балтика та Східна Європа, йому – Тайвань та Південно-Китайське море". У колах олігархів Мар-а-Лаго це називається "дипломатичний реалізм". А насправді це означає одне: ми залишилися на самоті.
Але твердження, що Путіну неможливо чинити опір, – брехня. Навпаки, незважаючи на кремлівську пропаганду, Росія слабшає. За три роки її "друга армія світу" зуміла відвоювати лише крихти у країни, яка втричі поступається їй за чисельністю населення.
Відсоткові ставки в 25%, виснаження валютних та золотих резервів, демографічний колапс – Росія стоїть на краю прірви. Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка історії війни. Однак цей удар протверезив Європу.
За один день у Мюнхені європейці усвідомили: доля України та майбутнє Європи – у їхніх руках. Тепер у нас три першочергові завдання:
