Продам твой канал за сутки.

Любой по федеральной программе.

Продам канал с доходом 138090

Всего за 55 000. Срочно нужны деньги.

Telegram Analytics

TGStat хизмати янгиликларидан бохабар бўлиш учун обуна бўл!

Statistika Saralanganlar

vladislava_sim вірші

Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha

Toifa: San’at

Я не знаю, де ти будеш, коли побачиш ці рядки. Я не знаю, як ти натрапив на цей канал, чи знайомі ми особисто. Але ти тут. Дякую.
PS:
Використання віршів лише з дозволу автора @vladislava_sim
Владислава Сімонова,
Харків 🇺🇦

Связанные каналы

Kanal geosi va tili

Ukraina, Ukraincha

Toifa

San’at

Statistika

Postlar filtri

O‘chirilganlarni yashirish

Repostlarni yashirish

vladislava_sim вірші

31 Dec 2024, 19:07

Рік догорає, наче свічка в храмі,
і воском плинуть прожиті події —
я календар пущу на орігамі.
Не клич майбутнє: хай воно дозріє.
Бо що нам час? Лиш мить між двох безодень,
де світло й тінь сплітаються в клубок.
Ти не живи колись, живи сьогодні,
щоб навіть вітер пам'ятав твій крок.

410 0 3 41

vladislava_sim вірші

23 Nov 2024, 09:59

Пам'яті жертв Голодомору

Сухі тіні блукають селом,
хліб вивозять примарні обози.
І на місці, де впало зерно,
сходить пам'ять крізь тишу морозну.

Заплелися у дідух віки,
сивий час посідає у полі.
Несе вітер цю пісню гірку
про минулі й теперішні долі.

Дідух мовчки тримає печаль.
Там, у вічності, тихо світає.
У ріллю біла зірка упала —
і зерня у землі проростає.

842 0 3 31

vladislava_sim вірші

19 Sep 2024, 09:34

Вечір розлив чорнило.
Ми вже чомусь дорослі.
Серед пори холодної
Харків вели на розстріл.
Як помогти? Як зарадити,
коли куля — в бетонні груди,
коли під рештками міста
маяками пульсують люди?
А чорнило тільки густіше...
І кожної ночі наосліп,
напруживши свої стіни,
Харків іде на розстріл...

1.4k 0 11 43

vladislava_sim вірші

30 May 2024, 18:18

Матір чекає на сина,
і він приїжджає в конверті,
бо пташці з двома головами
все мало земної тверді.
Поля почорнілі укрито
шаром людської дерті.
Російська душа має запах
беріз, перегару та смерті.

1.8k 0 6 65

vladislava_sim вірші

9 May 2024, 12:27

Тихенько шепочуть дерева,
розкривши зелені долоньки,
про те, що День матері скоро.

Із тим ще нагадують квіти:
хоч мамою радісно бути,
та щастя — лишатися дóнькою.
09.05.24

1.8k 0 2 42

vladislava_sim вірші

7 May 2024, 18:12

Insomnia

Ніч тіням наливає оксамитове вино,
щоб танцювали вони в світлі ліхтарів.
Своїх овець підвівши підрахунки,
я підгодовую печаллю комарів.
Думки перетікають воском у подушку,
і робиться вона дедалі важчою.
Мов риби кришталеві, зволікають сни
чіплятись за гачки крихкими пащами.
На пасовисько хмари випускає ніч,
і човен місяця пірнає в небуття.
Потроху тане темрява в кімнаті:
їй усміхнулося божественне дитя.

1.6k 0 2 29

vladislava_sim вірші

22 Apr 2024, 17:58

До тих, хто зло окреслив літерою Z,
моя ненависть ізсередини сочиться,
мов тепле молоко, мов дикий мед.
Нащадків вигодую нею як вовчиця.

1.4k 0 2 39

vladislava_sim вірші

18 Apr 2024, 14:02

Внутрішньо переміщена

Він у мене спитав про скрипку,
коли йшли по алеї парковій.
Я сказала, що вдома залишила.
Тільки де це — тут чи у Харкові?..

Є люди, що змінюють місто
так само, як змінюють одяг.
А я неначе забула
власну шкіру взяти у потяг.

Тут у вулиць знайомі назви,
та колода карт перемішана.
Якщо не лишається вибору,
в чому чесність такого рішення?

Я, насправді, так заздрю равликам,
коли вкотре збираю речі.
Бо коли ти не маєш дому,
тоді не можлива і втеча.

1.1k 0 6 47

vladislava_sim вірші

5 Apr 2024, 11:50

Вже у вікно постукала весна,
і знову відчуття, що більшого не треба.
Йде під вінець заквітчана земля,
собі у придане узявши небо.

І обрій вшир переміряють журавлі,
щоб все їй бездоганно пасувало.
Шкода, комусь судилося не свято —
від нежитю бурульки повмирали.

928 0 2 29

vladislava_sim вірші

11 Mar 2024, 10:32

Знайомий давно нічого не постив.
У профілі — осінь, хоч крига вже скресла.
І коментар під останнім фото:
"Ти був справжнім воїном.
Царство Небесне".

10.03.2024

924 0 1 35

vladislava_sim вірші

21 Feb 2024, 19:35

Лист

Хто знає, чи завтра не стане того,
кого я в обличчя іще пам'ятаю,
чи завтра, можливо, дізнається він,
що я вже ледь чутно постукав до раю.

Комусь з-поміж нас доведеться лишити
ось тут, серед поля, кістки й імена.
Та ти не журися, кохана, послухай:
усе розрівняє часів борона.

Для того, щоб наша країна розквітла,
готові у землю ми, наче насіння.
Ти ж знаєш, лебідонько, що без розп'яття
ніколи не станеться і воскресіння.

967 0 2 30

vladislava_sim вірші

31 Jan 2024, 22:42

Заспокойте, хто-небудь, сирену, прошу,
вона репетує, бо знову наснилися жахи.
Місто накрилося небом нічним з головою,
щоб ненароком її не покласти на плаху.
Будинки до тріщин напружили стіни й стоять.
Така їхня вдача: лишатись, а не тікати.
Ворожим металом бездонний подряпало морок
і записало старим і маленьким однакову дату.

877 0 1 35

vladislava_sim вірші

7 Jan 2024, 14:12

Поза калейдоскопом бите скло - сміття.
Зовні вірша розкидано скелети літер.
Я досі силуюся стати на крило,
та надто сильно пориває вітер.
Від часоплину шум стоїть у вухах,
знеболювальне просить голова.
Бездомними собаками за мною
крокують незаписані слова…

895 0 2 23

vladislava_sim вірші

23 Dec 2023, 09:44

White Christmas

Це Різдво буде білим,
як би там не було,
хоч сніг заблукає
і випаде десь не в нас.
Хай навшпиньках ідуть дощі,
що їх не гукали,
у паперовім вертепі
всміхається мокрий Спас.
Це Різдво буде білим.
У безсоння шпиталів,
де маки ростуть крізь бинти,
де повільний годинник,
не може туди не прийти
Іменинник.

886 0 4 18

vladislava_sim вірші

23 Nov 2023, 21:47

Ходімо новеньким книжкам розправляти хребти,
до поезій чиїхось тулитись неначе до шибки,
на якій витинанку із криги залишив мороз,
так що й білого світу більше за нею не видко.
Ми не помітили, як випадково збідніли:
немає роси на ногах і маленької рибки в відерці.
Десь поділися наші скарби в сірникових коробках,
а сонячний зайчик залишився спати в люстерці.

Ми давно від останньої риски на дверях вищі.
Ми загубили тепло молока і кусючість светрів.
Те, як пахне розжарене сонцем старе горище,
часом пригадуєш у багатоквартирних нетрях.
Від вітру шумлять кісточки вже усохлих вишень.
Над зарослим садком — бурмотіння джмелевого басу.
Ми у вірші зазираємо, ніби в криниці,
щоб по словах перейти над безоднею часу.

856 0 3 24

vladislava_sim вірші

24 Oct 2023, 21:52

Дощ малює аквареллю
Мокрі верби у гаю.
Я щороку з жовтнем б'юся,
І щороку програю.

Розпадається на листя
Сумовитий тихий ліс.
Листопад мені вже вкотре
Тугу й опади приніс.

Десантуються на землю
Зграї крапель з висоти.
Дощ не скінчиться ніколи.
Небо вбрід не перейти…

797 0 4 33

vladislava_sim вірші

5 Oct 2023, 22:51

***
...І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Т.Г.Шевченко

Місто ще з ночі дощем полоскало,
начебто небо відмити хотіло
кожне тіло й дорогу, усі райони
від чогось, що завше замазують у новинах,
від чогось, що якось аж надто червоне,
щоб про життя нагадати на мить.
Росяним по́том узбіччя холонуть.
Вулиця болем фантомним болить,
бинтуючи туго свої повороти.
Скувало рецептори смаком металу:
ім'я цього міста тримаю у роті.
Тіні говорять з бездомними псами,
Шевченків цитуючи "Заповіт".
Коло хвіртки без двору – калюжа німа.
До останньої краплі в ній висохне світ.

916 0 1 29

vladislava_sim вірші

12 Sep 2023, 16:54

Упало з лап, немов ослаблий звір,
утративши орієнтир,
холодне літо у суху траву
і вже не виростить нову.
Туман махав над ним кадилом.
Поля перестеляли килим.
Жоржини вибрали псалми,
щоб попрощатися, а ми
удвох, мов на порожньому пероні,
стояли на межі сезонів.
І хоч сама давно в роках,
Земля несла нас в осінь на руках…

02.09.2023

937 0 3 31

vladislava_sim вірші

3 Sep 2023, 08:55

**
І тоді була рання осінь,
і зараз — так само вона,
коли я полишала Харків,
що його обпалила війна.

Знов пора прохолодних ранків.
Час згорнувся, мов кіт у клубок.
Уже рік зовсім інше місто
споглядає мене з-за шибо‌к.

Так, як ліс пожовтів непомітно,
підкрадеться в косу сивина.
В чужім місті мені на палець
одягнула обручку війна.

02.09.2023

967 0 1 29

vladislava_sim вірші

9 Aug 2023, 15:10

"Чого сидиш, дитино? Іди спати.
Чи ждеш когось? Лягай, я підміню, —
сказала зірка, дивлячись в кімнату.
— Хай відпочине твоя свічка від вогню."

"Не виглядаю вже нікого з ґанку:
хто мали, ті прийшли давно."
І ми світили одне одному до ранку:
самотня зірка і моє вікно.

09.08.2023

804 0 1 33

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

174

obunachilar

Kanal statistikasi

Kanalda mashhur

Пам'яті жертв Голодомору Сухі тіні блукають селом, хліб вивозять примарні обози. І на місці, де...

Рік догорає, наче свічка в храмі, і воском плинуть прожиті події — я календар пущу на орігамі. Не...