UA HiMARS 18+🫡

Реформа шкільної освіти 2027: чому відмова від точних та природничих наук – це стратегічна помилка.

Сьогодні у пресі зʼявилася інформація про те, що з 2027 року в українських школах хімія, фізика, біологія, географія перестануть бути обов’язковими предметами для учнів 10–12 класів. Міністерство освіти і науки планує поступово реалізувати відповідну реформу: у 2025 році запустити пілотний проєкт, у 2027-му впровадити повністю, у 2030 році – перший випуск учнів за новою системою.

На перший погляд, це прогресивний підхід: індивідуальні вектори навчання, можливості для учнів обирати те, що їх справді цікавить, більше мотивації в навчанні.

Але якщо подивитися глибше, виникають питання, на які МОН не дає чітких відповідей.

Світ, у якому ми живемо, розвивається з шаленою швидкістю. Штучний інтелект, відновлювальна енергетика, біотехнології, генетика, біоінженерія, вирощування органів, фармацевтика, нанотехнології, космічні технології, Старлінки, дрони стають частиною нашого сьогодення. Відмова від обов’язкового вивчення точних наук у старшій школі – це не просто зміна навчального плану, це стратегічне рішення. Воно визначить, чи зможе Україна залишатися конкурентною у глобальному світі.

Як наслідок – ми ризикуємо отримати вагомі негативні наслідки.

По-перше, зниження загального рівня освіти.

Наукова грамотність є базою для розвитку критичного мислення, аналізу даних і розуміння законів природи. Без фундаментальних знань про навколишній світ молодь може втратити здатність адаптуватися до технологічних змін.

По-друге, виникне ще більший освітній дисбаланс між містами й селами.

У великих містах учні мають можливість обирати профілі, займатися з репетиторами чи на додаткових курсах. Але що робити школярам із сіл та маленьких міст, де може бути доступний лише один профіль? Різниця в якості освіти між селом і містом лише поглибиться.

По-третє, втрата кваліфікованих кадрів.

Що буде з учителями фізики, хімії та біології, географії, якщо їхні предмети стануть необов’язковими? Уже зараз є дефіцит педагогів у цих дисциплінах. Шляхом оптимізації та звільнень за кілька років ми втратимо тисячі фахівців, які більше не знайдуть себе в системі освіти.

Наостанок – ризик для наукового та технологічного потенціалу країни.

Наука і технології – це стратегічна перевага будь-якої держави. Ослаблення уваги до точних наук може стати ударом по національній безпеці в довгостроковій перспективі. Адже технологічний потенціал напряму повʼязаний з ВПК, оборонною сферою.

Так, є деякі переваги. Реформа передбачає створення профільних ліцеїв із поглибленим вивченням предметів. Це дасть можливість талановитим дітям отримати якісну освіту в обраному напрямку. Але чи достатньо цього, щоб компенсувати втрачені базові знання для більшості?

І вся ця реформа – під час шаленої міграції населення, війни, браку фахівців, низьких заробітних плат у педагогів.

Українська освіта має великий потенціал.

Але кожен міністр освіти намагається реалізувати свою «найкращу реформу», не завжди враховуючи довгострокові наслідки. Реформи заради реформ – це шлях у нікуди. Нинішнього міністра, напевно, в 2027 році на цій посаді вже не буде.

Освіта – це основа, фундамент майбутнього нації. Відмова від обов’язкового вивчення ряду предметів буде мати серйозні наслідки для цілого покоління. Через 10 років ми побачимо результат, але чи буде він позитивним?

Маємо мислити стратегічно, брати до уваги реалії часу та забезпечувати можливість кожній дитині отримати якісні знання, незалежно від місця проживання.

Ця реформа – лакмусовий папірець. Як батько трьох дітей, я хочу, щоб мої діти були освіченими. Бо від цього залежить їхнє майбутнє. І цього ж хочуть усі батьки.