Я думала квіти ростуть так: саджаєш насіння в землю, слідкуєш, щоб було достатньо води, тепла і світла, оберігаєш від вітру й протягів.

Я не знала, що якщо той, кого ти любиш, дивиться в твої очі — всередині розквітає сад.


Я думала вірші пишуться так: відчуваєш те, що не вміщається у слова; шукаєш потрібних слів, підбираєш їх по кольору і звучанню, в кожне із них — віриш.

Я не знала, що якщо той, кого ти любиш, торкається твого волосся — це і є вірш.


Я думала абрикоси достигають так: на деревах, під палким сонцем, при високих температурах.

Я не знала, що якщо той, кого ти любиш цілує твій ніс і щоки — повітря стає абрикос і мед.


Я думала забагато там, де треба було — відчувати й дихати.