Вже четвертий місяць ходжу на курси японської й потроху починаю згасати.
Завжди знаходяться якісь справи важливіші (наприклад, лежати обличчям в подушку і думати про те, що мені дуже довго не відповідає видавництво, значить я погана письменниця й історія у мене не цікава).
Тримаюся поки на останніх вольових силах, але чим далі ми проходимо і більше вчимо, тим складніше стає. Поки ще за всіма встигаю, але буває відволічусь на хвилинку у свої думки та взагалі не розумію, про що розмовляє група. 😅

Картинка — з останнього домашнього завдання, попросили зробили вішліст. Було складно і лячно переводити ціни з євро в єни, прочитати половину з цифр я так і не змогла (викладачка теж не наважилась). 😁