Нагорняк

Де читати про музику в Україні? Список телеграм-каналів

Rap.ua — найбільший канал про український реп. Усе, що стосується хіп-хопу.

МУЗВАР — медіа про український шоубізнес. Головні новини, інсайди й релізи. Поринь у Всесвіт української музики.

Bezodnya Music — тут останні новини з музичного життя України та релізи українських груп та виконавців.

Лірум — канал від однойменного медіа про нову українську культуру: музику, кіно і літературу.

Зорепад Релізів — канал з новими релізами українських виконавців від Tember Blanche до Петра Чорного, у жанрі від поп-музики до панк-року.

Нагорняк — канал засновника «Bezodnya Music» Макса Нагорняка. Тут думки Макса переважно про українську музику, часом про кіно та навіть футбол.

Березовий сік — канал із новинами української та світової музичної індустрії та відгуками від музичного журналіста Юрія Берези.

Що ти знаєш про Бобула — новий канал від авторки «Культурної Прачечної». З іронією про культуру, музику та шоубізнес.

Тимчик — канал для любителів металу від музиканта Євгена Тимчика (гурти Septa та The Nietzsche), де він ділиться своїми музичними рекомендаціями упереміш із мемами.

Контрабас — канал музичної агенції, де публікують свіжі релізи, цікаві концерти та внутрячки від артистів, з якими працює команда kontrabass promo.

Думки про Маша Кондратенко - "знайшла свій щоденник" та MAYOROVA - "19"

1. Чому я вирішив оглядати разом ці два альбоми? По-перше, вихідні данні артисток дуже подібні. А, по-друге, самі по собі альбоми “19” та “знайшла свій щоденник” (далі “зсщ”) - якщо не близнюки, то, напевно, двійнята. Бо спільного у них дуже багато. Зазначу, що альбоми вийшли з різницею в тиждень.
2. Загалом історія блогерства трошки розбиває класичну форму оповідання від сторони ліричного героя, бо одразу асоціюєш текст з інфоприводами з реаліті-шоу інфлюенсерів, яке йде 24/7 і Instagram. Тобто завуалювати все це трошки складніше і треба володіти майстерністю гарно оповідати і зацікавити. Тут мають бути чіпкими хуки в тексті. Спойлер: текст в обох лонгплеях прямо і в лоб.
3. Ці два LP переповнені обрáз до колишнього і спроб довести, що життя продовжується і вони все переживуть. Просто Майорова більше все це транслює зі сторони сили і зневаги. А Марія оповідає більш меланхолійно, наскільки це дозволяє концепція нею створеного оповідання.
4. Одразу, від “Intro” в двох альбомах відчувається брак ідей. (і на цьому можна було б закінчити, ахахах. але ні.) Вони реально звучать майже ідентично і мають подібний сенс. І Даша, і Маша, використовують прийом з фоновим звуком у вигляді преси і тд. Просто люди, які втомились від надмірної уваги.
5. Перейдемо до лірики. Загалом, альбом Кондратенко “зсщ” більш приємний для прослуховування по наповненню пісень. Вона старається, просто поки не вистачає майстерності, часто проходять примітивні та клішовані рими. І я б прибрав віршовані скіти від Маші, вони не розкривають тему більше, а, навпаки, трохи садять альбом. Майорова ж демонструє більше гонору і прямолінійних думок. В історії зрізок для Тік Ток, це 100% працює, але у форматі повноцінних пісень це іноді спантеличує. Над лірикою треба працювати і працювати. В приклад можу поставити останні альбоми Vivinne Mort, YARIMA, Renie Cares. У цих дівчат є баланс глибини і простоти. А найголовніше, що треба навчитись в цих артисток - будь-яку примітивну лірику можна філігранно скрити вокалом чи музичними прийомами; це також окреме мистецтво! На жаль, даним артисткам майстерності поки бракує.
6. По музичній складовій альбом “зсщ” більш збалансований, побудований в одній канві, але ну дуже рівний. Просто немає, за що зачепитись. Все прям дуже правильно, нагадує альбом “молодість” Enleo, та і по звуку прослідковується схожіть. З LP “19” все цікавіше і не так нерівно, і це, напевно, не добре і не погано. Від першого прослуховування одразу починаєш шукати референси з закордону, бо видно, що надихались багатьма, але хотілося б це все якось звести в одну музичну концепцію. І, що мені різануло вухо - це майстеринг альбому, може, це звичайно концепція така, але я б допрацював цю cкладову. В обох лонгплеях пісням не вистачає ідей для хітовості.
7. І ось ТУТ ми підійдемо до головного: а чи потрібні блогерам-артистам альбоми? Як показує практика і успіх деяких синглів Трінчер, на даному етапі, це менше працює в нашій країні. За докази можна взяти прослуховування на Spotify: НОВІ ПІСНІ з альбому LP “зсщ” мають 2-4к прослуховувань , а от LP “19” - 9-12к прослуховувань. Я більше притримуюсь думки, що подібні артисти мають випускати сингли-ХІТИ і цим себе легітимізувати в музичній індустрії. Звичайно, Маші буде важче, бо вона захотіла відійти від мем-треків і перейти в щось більш вагоме. Але до неї цей шлях пройшла Jerry Heil, яка в якийсь момент написала ліричний EP “#ОСОБИСТЕ” і це був момент зламу та перевтілення у щось нове. Тож, можливо, і з Кондратенко ця історія спрацює і піде в плюс.

Оцінюю ці два альбоми на:
5/10

🍴Готуюсь їсти гарну поріцію хейту випуск на каналі

🤔 Думки: YARIMA - LP "Вояж"

1. Цей альбом — це стовідсоткове R&B із претензією на поп-сцену. І саме цей стиль, на мою думку, може вдихнути нове життя в нашу поп-музику. Останніми роками в Україні з’явилося багато якісних R&B-виконавців, які за звучанням і вокалом вже далеко випереджають примітивну пришансовану попсу, що заполонила українську сцену останні пів року.

2. Від першого треку одразу зрозуміло, чим артистка планує підкорювати слухачів. Мінливе й мрійливе “Intro” демонструє головну перевагу молодої співачки — її вокал. YARIMA добре знає свою сильну сторону і вміло її використовує. Її тембр не лише вражає майстерністю, а й захоплює оксамитовим забарвленням, яке вона вдало застосовує. Цього могли б повчитися багато артисток, які, забуваючи про вокал, ховаються за посередніми аранжуваннями.

3. Альбом відкриває головний трек LP, “Злови мене” — це справжній хіт із приємним грувом, який захоплює й не відпускає. Усе зроблено майстерно: вокал, саунд, яскраві хуки, які не дратують, а органічно доповнюють композицію. Саме хуки додають різноманітності ліричній частині треку.

4. Окремий респект за саунд: усе збалансовано й красиво. Я із задоволенням слухав би цей альбом на вінілі та хотів би мати його у своїй колекції.

5. Проте в деяких піснях відчувається брак ідей для розвитку композицій, і, можливо, через це треки такі короткі. Деякі з них хочеться слухати довше! Наприклад, у пісні “Омана” хочеться ще більше насолоджуватися вокалом. Вірю, що це виправиться з досвідом.

6. Окремо хочу відзначити фіти. У треку “Гірко” Слава знову робить усе на відмінно: його партія не заважає, а навпаки, чудово доповнює композицію. А от Владa — це ще один недооцінений діамант української андеграундної сцени. Тут усе зроблено якісно та хітово.

7. Також варто відзначити приємні інтро на початку кожної композиції, які дають змогу відчути настрій треку. Це рідкісна риса серед молодих артистів, які часто перевантажують початок композицій зайвим звуком, демо-записами чи примітивним басом. Звісно, ці елементи мають право на існування, якщо зроблені якісно, але на фоні того, що робить більшість, цей альбом приємно вирізняється саме своїми інтро.

8. Загалом перший великий альбом співачки вдався. Усе зроблено якісно й зі смаком. YARIMA — одна з надій на стабільність і якість в українській поп-музиці. Серед "крайнощів", які часто створюють наші артисти, вона виглядає як артистка, яка щиро любить МУЗИКУ, а не лише СЛАВУ і ГРОШІ. Сподіваюся, це не зміниться.

Оцінюю:
8,5/10

Друзі, хтось купував Сталекер 2? Якщо так напишіть сюди👇🏻

Думки: The Unsleeping - «Справжній бедрум панк»

Передмова
Український рок переживає не найкращі часи. Звичайно, не можна сказати, що все погано, але й великого хайпу нових гуртів не спостерігається. Більшість колективів, завдяки попиту на українське після 2022 року, вже дійшли до середньої сцени, мають віддану фан-базу та точно вписали себе в історію української музики. Одним із таких гуртів є The Unsleeping.

Думки
1. Напевно, цей альбом – один із найочікуваніших особисто для мене. Думаю, не новина, що мені імпонує цей колектив. Про це я неодноразово казав на каналі та в різних інтерв’ю. Тим паче гурт давно анонсував новий лонгплей, і через низку подій ми отримали його лише в листопаді 2024 року.

2. Від першого до десятого прослуховування «Справжній бедрум панк» переконав мене у головній чесноті колективу, якій вони не зраджують уже багато років: ці хлопці НЕ ХОЧУТЬ НІКОМУ СПОДОБАТИСЯ. Вони на 1000% люблять те, що роблять, і досі кайфують від музики — це дуже відчувається на цьому LP. Це прекрасно чутно з першого треку «Я кусаю щоки». Мій безмежний респект уже летить за це! Саме заради таких гуртів я роблю Bezodnya Music.

3. Треба відзначити, що це перша велика робота гурту українською мовою. Якщо не брати до уваги формальний EP «Пиріжок з любов’ю, злістю», то новий альбом створений для глибшого розуміння сутності колективу. І, на мою думку, їм це вдалося. Пісня за піснею стає зрозуміло, як хлопці рефлексують і переживають сьогодення. Та й узагалі, чого варті акустичні пісні-скіти від одного з учасників гурту (Івана Смірнова). Саме вони додають легкості й зменшують градус пафосності та серйозності LP.

4. Нетиповим прийомом для більшості українських рок-гуртів є те, що на альбомі пісні виконують різні учасники. Особливо хотів би відзначити трек «Равлик у вусі», де співає Назар Слободяник. Його манера співу продовжує логічну систему координат Жені Мороза, а ніжний тембр голосу ідеально пасує цій композиції та її настрою.

5. Напевно, головною зіркою цього альбому є трек «Хіба це життя?». Хітовий приспів із яскравою подачею вокаліста — це перше, що варто відзначити. Ритмічно це моя улюблена композиція з альбому. Лірика проста, подекуди навіть примітивна («крові-любові»), але вокальна подача майстерно перекриває ці недоліки.

6. Найцікавішою за емоційним забарвленням для мене є пісня «Мусиш». У ній стільки, на перший погляд, музичної простоти й безтурботності, але текст вбиває у реальність, наче цвяхи. «Мусиш» — це своєрідна лайт-версія треку ДК Енергетик «Шлях ч.2».

7. Я завжди кажу, що в піснях має бути образність, яка викликає асоціації та створює картинки. І цей альбом — це калейдоскоп образів: десь складніших, десь простих. Тобто для всіх верст населення. (так сказав, наче це передвиборча депутата ахаха). Кожен знайде щось своє. Комусь сподобається «Спека», а комусь «Жучара».

8. Вишенькою на торті «Справжнього бедрум панку» стали фіти з OTOY і Паліндромом. Слава майстерно додає агресії в кожен трек, і цей раз не виняток. А колаборація з Паліндромом — це друга зірка альбому. Трек «Зі скла» вже заслуханий мною до дір, а початкове «тарам-там-тарам» не виходить із голови.

9. Якщо це не найкращий рок-альбом року, тоді я нічого не розумію в музиці. Святослав Іванович, посуньтеся!

оцінюю:
9/10
цілком можливо, що час перетворить це в 10/10

пс: єдине, сподіваюсь, що ми з вами не пр**бемо такий класний рок гурт, як колись це сталось з Димна Суміш. Так що слухайте, репостіть і ходіть до хлопців на концерти.