Про пошук «позитивних сигналів» у заявах Трампа і його оточення
В українських симпатиках Дональда Трампа простежується цікава тенденція — спроби знайти "позитивні сигнали" у його заявах, натяках або навіть чутках. Особливо це стосується питань, які для нас мають принципове значення: оборонні витрати НАТО, підтримка України, санкції проти Росії. Не хочу сильно волати з цього, тому пройдусь трохи по фактам.
5% ВВП на оборону країн НАТО. Звучить начебто амбітно, але є кілька суттєвих нюансів.
Перший - США самі не виконують цю норму. Їхні витрати на оборону становлять близько 3,0-3,5% ВВП. Чи готовий сам Трамп розширити американський оборонний бюджет ще на 600-800 мільярдів доларів, коли він обіцяє скоротити дефіцит бюджету? Малоймовірно.
Другий - якщо на таке йти, то це ще один “рішучий крок” до боротьби з інфляцією (насправді - суворо навпаки), яка була на всіх знаменах передвиборчої агітації Трампа і яка реально хвилює американців.
Підтримка України. На сьогодні єдиними аргументами на користь того, що адміністрація Трампа може продовжувати підтримку України, є чутки та невизначені натяки. Але фактів поки що немає. У його риториці часто звучать меседжі про "зайві витрати" США на підтримку інших країн, включно з Україною.
Так, риторика і заяви Келлога дають певну надію на адекватність, але давайте все ж дочекаємося хоча б початку лютого 2025 року.
Бекграунд Трампа. Це ж наскільки треба не знати його бекграунд щодо достовірності заяв і звички (не)виконувати взяті на себе публічні зобовʼязання. Або ігнорувати це. Я б міг згадати кумедну ззовні історію про Мексику і стіну (яка насправді стала частиною трагедії сотень тисяч людей), але і без цього вистачає фактажу.
Наразі ми не маємо серйозних підстав вважати, що адміністрація Трампа сприятиме покращенню позицій України чи погіршенню становища російської тиранії. Найкращий сценарій, на який можна сподіватися, —
відсутність радикального погіршення ситуації. Але й це не гарантовано.
Це саме стосується і треку з перемовинами та обіцянками їх організувати. Якщо Путін і піде на “заморозку” війни і реальні перемовини (які передбачають поступки з його боку відносно його поточної публічної позиції, а інших перемовин не буде), то виключно через проблеми самого російського режиму. І так, розуміння, що Трамп знає як йому тиснути на Путіна і тим більше розуміння, що він збирається це робити у нас немає.
Тож, очікування позитивних зрушень від адміністрації Трампа
— це надто ризикована ставка. Розраховувати на його риторику або чутки — ігнорувати реальний політичний контекст і весь попередній досвід.
На що сподіватися? Слід розуміти, що сьогодні головною надією України є не гіпотетична "раціональність" Трампа,
а катастрофічні помилки російського режиму.
Агресивна політика Путіна продовжує консолідувати притомних людей і на Заході, і на Сході. І змушує цих людей підтримувати Україну як форпост демократичного світу. Крім того, бажання Путіна вести війну “за будь-яку ціну” стрімко скочує Росію в кабзду.
А все інше, особливо пошук позитивних сигналів від майбутньої адміністрації -
це wishful thinking у чистому вигляді. Можливо, звісно, станеться так, що мої перестороги будуть помилковими і відразу після 20 січня Путін відчує всю біль пекельних санкцій, тиску і погроз, але причин так думати поки немає.
А, ну і так. Формула “Трамп краще ніж Байден, бо він не Байден” теж в реальному житті не працює.
Вона працює виключно як емоційна вправа на базі симпатій і антипатій. Це ж не аналітика, не треба так.
Тому давайте будувати якісь прогнози, очікування і висновки тоді, коли в нас зʼявиться хоча б якийсь фактаж для того, щоб це робити. Дякую за увагу.
Підписатися на Богданова
