yivhaa

Гііі та ви шо, це просто бо ми найхуйовіша в світі країна, корупція, дорожна карта реформ, недостатньо культурна політика мультикультурності 🤡 чи що ми там слухаєм вже 20 років

Ну бля, раз в сто років у Європі має бути хороший піздарєз. 1618, 1700, 1812, 1914, 2014. Все нормально 👌

Яке прикре самогубство для західної цивілізації. Пожили й фате, центрифуга закручується все потужніше

Та й шо, якась реакція на міжконтинентальну залупу буде крім занепокоєння? Н-да, нема зараз політиків рівня Тетчер(

ООН набрало в рот хуїв як обично, куколди блять

Mood довгими темними вечорами робити порчі кацапні

Оксана Забужко:

DON'T LOOK DOWN, АБО НАВІЩО ПУТІНУ МАСК
Важливе. Ба навіть вельми важливе.
Таня Микитенко взяла на себе тяжкий асенізаторський труд - прочитати й проаналізувати недавно нагороджений "Букером" роман (насправді, кажуть, це радше есей) Саманти Гарві "Orbital", який уже викликав у багатьох причетних, м'яко кажучи, подив: 130 стор. не надто вправного стилістично тексту, що з таким самим успіхом міг би бути зґенерований ШІ, про те, як шестеро астронавтів на орбіті реалізовують міжнародний проект - готуються до висадки на Місяць, роблячи 16 обертів навколо Землі, споглядаючи її з висоти й переймаючись почуттям своєї вселенської єдності та за неї, нашу спільну "mother. Mother. Mother. Mother. Mother" (це цитата, слово повторюється десяток разів, не інакше для заповнення рядка), вселенської ж таки відповідальности. Паспортний склад цього "екіпажу глобального порятунку" вкрай показовий: американець, британець, італієць, японка - і двоє росіян, один з яких ще й капітан корабля (!). Так би мовити, гурт "Зємлянє" - "зємля в ілюмінаторє, зємля в ілюмінаторє", і так 130 стор. поспіль. Дуже раджу послухати ефір Тані Микитенко (лінк унизу) - мені здається, їй вдалося нарешті намацати надзвичайно важливу ланку в планах Кремля на світове панування, якої досі всім, хто виступає на цю тему в публічному просторі, до розпуки бракувало.

Це може звучати як абсолютне божевілля, але, коли гаразд подумати, - щойно тут всі пазли сходяться. Сучасна Росія, бадьоро кажуть усі політологи-оптимісти. не має (на відміну від СРСР) жодної універсальної ідеології, якою могла б бути привабливою для решти людства; образ "країни високої культури", старанно ліплений (і досі) засобами "м'якої сили" (читай - Большой театр і Толстоєвський), сильно надщербився з повномасштабним вторгненням в Україну, - і нікому не спало на думку, що Кремль більше й не розраховує "зачаровувати" міжнародні ширнармаси, в його грі вони відсутні, - він апелює вже тільки до світових ЕЛІТ, пропонуючи їм ПОРЯТУНОК ВІД ГЛОБАЛЬНИХ КАТАСТРОФ - засобом космічних експедицій. (Прошу "нє ржать", бо це, бігме, не смішно!)

Пам'ятаєте фінал "Don't Look Up"? Маск візьме з собою на Марс тільки "друзів Путіна" - "еліту людства". Росія має що запропонувати не тільки Трампові, а й усім неотесаним багатіям цього світу, які давно вже, з переляку перед ядерною зимою, покупували собі ділянки на Місяці й обладнані бункери в нетріях Африки: свій до свого по своє. Так, ідея цілком психопатична - але якщо поставитись серйозно до цьогорічного Букера, неважко розгледіти за ним дуже добре зорганізовану ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПРОЕКТУ реклами Роскосмосу - як спасителя людства від вселенської екологічної катастрофи.

Про "Orbital" в нас уже писала раніше Ганна Улюра - але в неї інший фах, вона в шоці від цього тексту (і його преміювання) саме як літературознавиця. Микитенко натомість працює з шоубізом - і блискуче прорахувала в цьому 130-сторінковому потоці антилітератури (не виключено, Саманта Гарві тільки позичила своє ім'я під російську "заготовку": так московські політтехнологи працювали з письменниками і в наших широтах, "Убіть Юлю" свого часу пропонувалося багатьом!) - дуже професійно виконаний product placement Росії взагалі і Роскосмосу зокрема (від Самари і Тольятті, чиї занесені снігом "золоті куполи" буцім видно з космосу, тоді як вся "Східна Європа" зливається в нерозрізняльний промельк, та Курильських островів як "стежки між Росією і Японією" в уяві японки - і пофіґ, що по-японськи ці острови звуться аж ніяк не "Курилами"! - і аж до світлого образу Сєргєя Крікальова, останнього совєцького космонавта, чий політ прийшовсь на розпад СРСР, а нині представника Севастополя в Москві (!) й радника Путіна з питань космосу, - саме він витає над міжнародним екіпажем як Бог-отець нового світу, одна з трьох реальних постатей у цілком, здавалось би, фентезійній книжці). Література тут геть ні до чого - це чиста політтехнологія-маркетологія, і цей "Букер" мусив готуватись не один рік і коштувати РФ збіса недешево.

Свого часу Путіну вдалось одурити США (Буша-джуніора) ідеєю "спільної боротьби з тероризмом".