ЗАКРИТА ЗОНА

Знаєте чому уряд купує реактори російського виробництва на Хмельницьку АЕС? За версією премʼєра Шмигаля? Це він щойно у ВР на дні уряду сказав. Виявляється, наші атомники не вміють працювати на іншому обладнанні і їх треба довго вчити. Наче реактор будується зі швидкістю шосе:))) Насправді, років 7, не менше.

Тобто, пілоти можуть навчитись на F-16, сили ППО на Patriot та IRIS-T, а атомників наш премʼєр вважає нездатними до навчання?

А міністр енергетики Галущенко взагалі розповів, що деякі частини реакторів Росатома зроблені в Краматорську, тому реактори не російські)))

Що тільки у владі не придумають, щоб просунути корупційну історію розпилу 120 мільярдів бюддетних гривень, ще й з російським душком! Ми з адекватними колегами будемо робити у ВР все можливе, щоб зупинити цей дерибан.

Наведу вам цифри.

На продажі нафти через український нафтопровід «Дружба» росія заробляє близько $6 мільярдів в год.

На транзиті нафти через український нафтопровід «Дружба» Україна заробляє 0,15 мільярди в рік. В 40 разів менше.

Питання в стилі президента Зеленського: може це все ж таки х***я, а не «Дружба»? Бо отримувачі російської нафти теж не дуже дружні до нас.

Премʼєр Шмигаль сьогодні виключив припинення транзиту нафти - бо є угода про транзит, до речі, підписана у 2024 році відповідно до європейської енергетичної хартії.

Можна було не підписувати і наполягати на своєму? Можна. З газом же угоду не продовжили. Але деякі люди з дуже високих кабінетів на цьому опосередковано заробляють. По схемі відкатів з нафтопродуктів. Вона вилізе скоро і буде черговий корупційний скандал. Тому, законопроєкт Європейської Солідарності про припинення транзиту влада голосувати не буде. Бо війна війною, а заробіток ніхто скасовував.

Везе мені на суди з рашистами. Медведчук позивався до мене через печерський суд, причому подавав і забирав позов допоки справа не потрапила за розподілом до потрібного судді Соколова. Тепер маю печерський суд з Портновим. І не маю ілюзій - цей суд задовольнить позов Портнова, навіть якщо він захоче визнати себе верблюдом.

Я давно підписав сам і закликаю вас підписати петицію щодо запровадження санкцій проти Портнова. Це символічний крок, бо завдання складніше: позбавити судову і правоохоронну систему впливу медведчуків-портнових, які зробили все, щоб правова сфера України мала дух русского міра. Треба цей дух виганяти.

До речі, печсуд має бути розформованим. Показово.

Матюки і сенси

Перша емоція минула - тепер давайте розберемо спокійно.

Матюки. Облишимо морально-культурну складову. Але обсценна лексика від людини-лідера може мати місце у виняткових випадках. Як, наприклад, міністр закордонних справ Дещиця у 2014 мав розрядити ситуацію під посольством рф у Києві і назвав путіна тим, ким він є. Якби посольство взяли штурмом, то винною була би вже Україна, оскільки Віденська конвенція не має двочитань. В умовах, коли ми зі зруйнованою армією дали би путіну прямий casus belli, все могло обернутися інакше. Тому, тоді використання другого імені путіна було виправдано. Але суцільні матюки в інтерв’ю у кабінеті в спокійній атмосфері на фоні прапора і штандарта свідчать про невпевненість у собі людини, яка має керувати державою в найнебезпечніший момент. Цією лексикою невпевненість маскується, але ворог це прочитає.

Сенси. Тут ще гірше. Інфантилізм (всі навколо винні) з патерналізмом (нам мали дати) це точно не Черчіль. Розберемо по частинам. Тезово.

1. «Партнери не допомогли перед вторгненням». Класичне перекладанння відповідальності. Зеленського попереджали за півроку до того, проте він не зважав. Перед тим його монобільшість і уряд забирали гроші з оборони на дороги, бо у 2020-21 роках призначений ним міністр оборони Таран методично зривав державне оборонне замовлення. А пропозиція терміново дати 50 мільярдів на потреби оборони перед повномасштабною війною, була названа «популізмом». То як мали поводити себе дорослі люди, коли бачили небажання керівництва України захищатися і чули промови про травненві шашлики?

2. «Кинули з Будапештським меморандумом». Для початку треба подивитись як він написаний і що від України підписав Кучма у 1994 році. У разі загрози мають збиратись підписанти. З тексту випливає, що якщо всі не зібрались, значить збори не є чинними. Не Зеленський робив текст, але як мінімум двоє дипломатів (Олександр Чалий і Борис Тарасюк), які брали участь в роботі над документом, є не чужими для офісу президента. Просто в цивілізованому світі процедура має значення для легітимності, а для України Будапештський меморандум має бути уроком - дивись, що підписуєш, щоб потім не шкодувати.

3. В частині питань про корупцію нічого нового: відкидання звинувачень і невизнання проблеми та захист своїх. Також знову спроба перевести стрілки на США - мовляв наша корупція, то ваш лобізм. Ну, за такий «лобізм» в Америці сідають років на триста, у нас сідають в новесеньке авто люкс-класу.

4. Білорусь. Лукашенко, звісно, мерзота. Та Зеленський мав би згадати, як у вересні 2019 перед візитом Лукашенка у 2019 році міністерство оборони повністю ліквідувало військову частину А0229 – танковий батальйон Десантно-Штурмових військ, який був розташований у районі Овруча Житомирської області. Тоді Лукашенко пообіцяв Зеленському, що Україна ніколи не матиме проблем з боку Білорусі. Саме через Овруч російські війська вторглись у напрямку Києва.

Власне, можна довго полемізувати із Зеленським. Деякі його тези були правильними, хоч і не новими. Але загальне враження невпевненого у собі, але обізленого підлітка, який ні за що не відповідає і звинувачує всіх навколо - це сухий залишок від побаченого, який залишився у мене. Можете уявити собі реакцію англомовної аудиторії, для якої писалося інтерв’ю, і яка завжди є критичною. До всіх.

Придворні анонімні ОПшні телеграм-канали погрожують що шось таке роскажуть про опозицію, що капець.

Хлопʼятки, ви ще слабо уявляєте що невдовзі чекає і вас, і ваших босів. Тільки це буде у свій час. І це буде з відкритим забралом і з убивчими фактами.

Ми чекати вміємо. Почекайте і ви. А поки розважайтесь, цуцики.

Ніяких «але» тут не повинно бути. Зеленський не має йти на другий термін. Не лише через обіцянку бути лише один і не через те, що перший вже пересидів.

Він не має права на другий термін через його дії, фатальні для України:

1. Замість готуватись до повномасштабного вторгнення він клав асфальт. Так, у 2020-21 роках його влада браво рапортувала про найвищі показники на оборону, закладені в бюджетах цих років. Але покласти не значить використати. Державне оборонне замовлення зривав друг батька Єрмака міністр оборони Таран, за що заслужив почесне заслання послом у Словенію. А гроші наприкінці року перекидали на велике будівництво доріг. Це, наприклад, як відкласти гроші поставити бронедвері від буйного сусіда-рецидивіста, потім витратити їх на купівлю телевізора, щоб поржать, однак сусід врешті решт вломився.

2. Зеленський не став лідером і перед вторгненням. Попри всі прямі попередження США і Великої Британії, він відмовлявся сприймати реальність. Його слуга Гетьманцев називав популістами нас, тих, хто вимагав негайно дати хоча б 50 мільярдів на потреби оборони. Зеленський додавав, що можна витратити гроші на армію, але як же тоді будувати дороги? Він жив в уявному світі травневих свят і шашликів і тягнув туди всю країну. В результаті Україна опинилася беззахисною з північного і південного напрямків, бо верховний головнокомандувач сліпо не вірив у велику війну.

3. Зеленський знав про напрямки атаки від директора ЦРУ Уіляма Бернса, який поклав йому на стіл карту за місяць до вторгнення. Але навіть напередодні початку повномасштабної війни Зеленський не віддав наказ попередити мирне населення регіонів, які опинилися під ударом рашистів. Що далі сталося, нагадувати не буду.

Прихильники і захисники Зеленського зараз почнуть казати, що він виправився і став для світу уособленням боротьби проти окупантів. Я тут не збираюсь сперечатися, бо йдеться про інше: навіть виправлення непростимих помилок не дає права обійняти цю посаду вдруге. Далі будуть інші виклики і ніхто не гарантує відсутність нових провалів в нових умовах. Бо ціна старих стала надзвичайно високою.

По закінченню бойових дій, коли прийде час для виборів, Зеленський має піти! Це буде справедливо. Інша справа, чи дозволять йому так вчинити його гріхи і гріхи його оточення, які втискають страхом у президентське крісло? Але зараз точно не час Зеленському робити такі заяви - невідомо коли війна дозволить провести ці вибори.

Так і не вдалося 30 грудня закінчити війну… 😏

А якщо серйозно, ці вкиди мають руйнівні наслідки. Так само, як і чутки про підготовку до виборів, які, насправді, невідомо коли будуть. Як і інші «дати» пиття кави в Ялті чи закінчення бойових дій, які, будемо відверті, невідомо коли закінчаться. І невідомо, чи після інавгурації Трампа будуть якісь зміни.

Та фальшива надія розслаблює. І це лише в плюс ворогам. Мій товариш-волонтер Артур Ар'єв каже, що його збори на підтримку ЗСУ різко падають, коли люди знову починають вірити у швидке закінчення війни. Боюсь, не у нього одного. Якщо так і триватиме, вона може закінчитися, проте так, що нікому з нас це не сподобається. Тому, усім нам варто тверезо ставитись до історії, в якій ми живемо та не вестись на привабливі, але фальшиві надії.

Справжня надія є і ми врешті решт пройдемо це пекло, але треба пам’ятати - розслаблятися зарано.

Я трохи в шоці від інформації по нещодавньому злому реєстрів Мінюсту. Сьогодні на робочій зустрічі у комітеті з цифрової трансформації доповідали: переляканий мінюстівський тримач реєстрів ДП «НАІС», розлючений представник СБУ та радник Мінцифри, який намагався демонструвати спокій.

Отже:
- злом стався через людський фактор, причому кіберлосями виявились працівники і посадовці на всіх рівнях - від технічного до керівного - і слідство ще далеко не завершено
- витік даних ворогу швидше за все є, але обсяг наразі невідомий
- чи це була недбалість, чи свідома здача доступу ворогу досі не встановлено, але обіцяють зʼясувати
- дотримання кібербезпеки і техперсоналом, і посадовцями - окремий головний біль, з яким досі ніхто системно нічого не робив
- обіцяють відновити повноцінну роботу реєстрів до кінця наступного тижня (я би накинув ще тиждень мінімум на всяк випадок)

А в шоці я від недбалості посадовців, які мають доступ до реєстрів, у ставленні до елементарних правил кібербезпеки. І тут не треба стаорювати окреме відомство з кібербезпеки, бо тоді їй точно хана. Треба законом зобов’язати посадовців регулярно відвідувати профільні курси або нахрєн забирати ключі доступу. Ну і на зрадників перевірити теж треба.

1000 днів тому з офісу президента на адресу Держкомспецвʼязку надійшла шифрограма з грифом «таємно». В ній містився наказ вимкнути з ефіру національного цифрового мовлення три телеканали: Еспресо, Прямий і 5 канал.

Я на власні очі бачив цю шифрограму. Її підписав тодішній секретар РНБО Данілов. Ніякої інформації, яка би заслуговувала гриф «таємно» вона не містила. Грифом прикрили сором і беззаконня.

Але не меншим соромом, як на мене, тоді стало мовчання. Мовчання більшості журналістів, активістів і правозахисників. Мовчання західних партнерів і посольств країн світових лідерів демократії. Вони проковтнули свавілля влади і не стали захищати свободу слова. Вони, здебільшого, ковтають і досі. Мені, як тому, хто за часів Кучми стояв у витоків боротьби з цензурою, було соромно дивитись на те, як мімікрували носії цінностей.

І я знаю точно, що боротьба поколінь йшла і йде не за Україну закритих вух, очей й ротів. Нова Україна має стати анти-росією, але видно, що до цього ще йти і йти.

Дика історія зі зривом голосування на виборах у громадську раду Міноборони вчергове засвідчила важливу річ. Ні, я не про загальнонаціональні вибори в Дії чи деінде в Інтернеті - це мертвонароджена ідея. Йдеться про профанацію.

Демократичні інструменти у нас не приживаються з двох причин.

Перша - комусь обов’язково потрібно з ними махлювати. Це наслідок перебування в русском мірє, який ми будемо випльовувати щн довго.

Друга - патологічне бажання замінити якість поспіхом задля голосного звіту з радісно-пафосними нотами. Те саме, що замінити глибину змін поверхневим ремонтом, за яким залишається все той самий трухлявий совок.

Тому, перехід до цивілізації неможливий без змін згаданих підходів. І не лише в онлайн-голосуванні.