ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Саме на бойових завданнях ти розумієш, що тебе оточують близькі люди, які в складній ситуації не побіжать перші відходити і будуть до кінця допомагати тобі…

📍Інстаграм Сокири

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Справа була наступна - я очолив групу, котра мала проводити зачистку та закріплення за штурмовою групою дружніх сил на визначеній вулиці. Перед цим в населений пункт залетіла бронегрупа з підар-десантом, який потрібно було знищити та закріпити наше положення на визначених позиціях.

Після двох днів роботи наших штурмових груп, ми все ж таки змогли закріпитися на визначених для нас позиціях. Під вечір ми вже організували належну систему вогню та оборони в будівлі.

Після відносно спокійної ночі, під ранок, ми були повідомлені про намір нас ротувати. Після даної інформації наша група, як кажуть в народі «на папіросі» та на чудовому настрої готувалася до заміни, але наш постовий друг Зайчик, котрий пильно тримав свій сектор, в один момент спокійним голосом, занепокоїв нас фразою: «Пацани, до нас у двір зайшло 3 підара».

Підар-група цілеспрямовано рухалася до погреба на відстані від нас приблизно 6 метрів, куди ми їм дали пройти, після чого друг База відкрив по ним вогонь, поранивши одного в шию. Решта підар-групи змогла укритися за самим погребом з тильної сторони. Зайчик почав прострілювати лівий кут погребу, а я в тей час почав працювати по правому, щоб обмежити їх можливості до маневрів і тим самим виграти час, щоб прийняти вірне рішення.

І це усе відбувалося без усілякої метушні. Кожний тримав свій сектор, включно з другом Венделом, котрий тримав тил, де не було противника, не звертаючи увагу, що відбувається у нас.

Взявши їх в тески, я почав закидувати їх гранатами, і в цей час мій сектор забирав друг База, який взагалі був на радєйці. Після двох закинутих гранат, ми зробили їм «пропозицію» здатися у полон, на що у відповідь почули: «Русскіє нє здаюца».

Так як ми люди чемні та виховані, ми не стали їх переконувати і закинули їм ще 4 гранати. Так, як ми їх не бачили, наш БПЛА повідомив нас, що вони попередньо усі 200, але сказали зачекати перед тим, як законтролити та залутати їх.

Після зеленого світла на їх контроль, ми зібрали підар-зброю, і КСП дало добро новій зміні вийти нас замінити. Буквально через 5 хвилин у зміни, яка практично вже була біля нас, відбувся контакт з заблудшим підаром, котрий просто лежав у зеленці.

У нашій групі зявився поранений, котрий швидко перейшов в статус «загиблого», і ми провівши заміну прийняли рішення, винести тіло нашого друга «Ревізора» своїми силами. Це була найважча евакуація, так як противник не давав нам підійти до тіла і по нам працювали практично усі його вогневі засоби, окрім стволки.

Евакуація тіла в дистанцію до 2 км у нас зайняла майже 5 годин. Половину шляху тіло нашого побратимам ми несли на собі, допоки не дійшли до дружньої позиції, де були ноші. Після чого ми вдало здійснили евакуацію і дісталися визначеної точки.

P.S. Підар, котрий смертельно поранив друга Ревізора, залишився без єбал*ника. Друг Покемон з відстані 2 метрів розніс йому голову довгою чергою.

📍Інстаграм Касіка

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Авдіївка.
Перед нашою позицією був будинок з п*дарами, де вони щодня накопичувались.

Моментами ми «кошмарили» їх, а коли до них намагалися перебігти ще піхотинці, ми швидко їх баранили. До того ж нам допомагали хлопці з сусідньої позиції їх кошмарити.

Був навіть випадок, коли біля воріт нашої будівлі стояло два п*дара. Вони курили цигарки та розмовляли між собою, але наш кулеметник довів, що куріння вбиває. Одного дня вони почали у відкриту по нам настрілювати, але не ефективно. Ми теж давали їх по зубам.

І в якись момент у нас БК було майже на нулі і вони почали дуже швидкий штурм з великою кількістю піхоти. Все відбулося настільки швидко, що ми почали відразу відкат з позиції, адже сили були, мʼяко кажучи, не рівні.

І коли ми вийшли з будівлі ми побігли через зруйнований ангар. Наш кулеметник швидко зайняв позицію, щоб прикривати наш відхід. Коли ми всі вибігли ми побачили перед собою забор, через який немає проходу, і поворот наліво, де ймовірно вже були теж п*дари. Але ми ризикнули і побігли саме туди.

Під час нашого «марафону» побратим отримав поранення у ногу, але не дивлячись на це, він разом з групою продовжив рух і коли ми вже вийшли на позиції наших хлопців ми швидко надали допомогу пораненому та евакуювали його.

В той момент, коли ми почали відхід, нас переповнював адреналін, страх, можливо азарт, але коли ви відійшли - почали сміятися, як не в собі…

📍Інстаграм Fox’а

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ