Tanya Adams

Тільки що чула пояснення від мами дитині, яка спитала на запротезованого чоловіка:

- А що то таке у дяді?

Дитина спитала голосно, чоловік мабуть чув.
А мати теж голосно пояснила:

- Дядя був простою людиною, а потім він воював з руськими, переміг їх і став кіборгом.
- Сильнішим став?
- Непереможним!


Мені здається, що норм пояснила. А не отето всьо "чому вони носять шорти, діти бояться". То не діти бояться, то ви - тупі.

Киев - город людей, освоивших феминитивы.

Две женщины ругаются под окнами, я особо не вникаю. Но когда громкость уже превысила черту между "Лениво прислушиваться" и "Интересно, чем закончится", я открыла окно, взяла семки и устроилась поудобнее.

Суть я пропустила, но дальше диалог был прекрасен. Захочешь - не придумаешь.

- Падлюка необразована!

- Ой, диви на неї! Фемінітиви не проходила в своїх університетах? Не падлюка, а падлеса, або падлиня.

- Нє, ну дуро. Падлюка - і так жіночого роду слово!

- Розумна як відро з котами. А як буде чоловік - падлюка ?

- Полудурок буде! Бо на тобі женився!

Тетяна Николаенко

Якщо ви не осилили читати вчорашнє інтервʼю Рустема Умерова Sonya Koshkina, то я винесу звідти головне. Наш міністр зібрався з двох агенцій закупівель зробити одну.

Хм, скажете ви, а чи не ти, жінко, місяць тому писала, що вони хочуть створити третю агенцію - з закупівлі безпілотників? То ти брехала?

Ні!

Вони збиралися. (Міністр навіть підтверджує Соні, що це була його ідея).

От дослівна цитата:

«Це була моя ідея. Поясню чому. Однак, забігаючи наперед — це не означає, що ми вже ухвалили рішення. У нас якась культура безкультурності: тільки почали обговорювати, як уже всі бігають і починають передавати далі».

А далі вже в наступному реченні міністр заявляє, що вони тепер створять одну агенцію.

«Наша стратегія — провести стратсесію і об’єднати за стандартами НАТО всі агентства в одне. Якесь Ukrainian Defence Forces Agency, де будуть закупівлі, логістика, контракти змірювання, ефективність, відповідно до НАТО»

Агенцію планують запустити з 2025.

То чи не виглядає це як мінімум як хаос в головах?

Нуууу. Все значно складніше.

Це не тільки хаос в головах. А ще й битва за потоки, яку вам важко уявити.

Оцей весь двіж з третьою агенцією чи однією агенцією виникає через постійний збій в системі.

Бо Агенція з закупівлі зброї зараз дуже сильно ламає мікрофлору ринку зброї, а ринок не збирається віддавати свої надприбутки. Нагадаю, один нікчемний договір Львівського арсеналу дозволив в пару транзакцій вивести мільйони євро в кеш.

Просто вийти з гри тут ніхто не хоче. Тут всі хочуть хоч пару центів з патрона і далі в геометричній прогресії.

А коли встроїтись ніяк, то виникає бажання трохи попереставляти ліжка. «Ну дайте хоч на безпілотниках заробити»… «А нє? Ну тоді давайте все міняти. Це буде одне ліжко»….

І не треба це прикривати НАТО. Бо направду наші партнери з нас нічого особливо три роки і не вимагають. Зважаючи на наші обставини. З представником НАТО в Україні я говорила не далі ніж в понеділок і Патрік Тернер лише слухав мої і Olena Tregub аргументи, чому обʼєднання агенцій - це погана ідея.

Чому? А тому що лише сам процес реорганізації займе пів року. Без гарантованого результату. У нас є пів року на переставляння ліжок в закупівлі зброї? Правда?

Правда в тому, що ті, кому це доручили, мають дуже ефемерне уявлення про те, як це працює. І може вийти як з кедами, коли за рахунок техумови про наявність приливної підошви ринок звузиться до 5 потенційних учасників. Точніше трьох. Але вам це продадуть як якісь карколомні зміни.

Далі лише les sanglots longs…

Сейчас модно стоять в белом, парить в сферах "объективности и непредвзятости". Я не люблю белое, предвзята, необъективна и даже не претендую.
Знаю одно: в 14м мой муж пошел на войну добровольцем, там ему выдали пластмассовый дубок и всё. В 22м он пошел на войну добровольцем и ему выдали нормальный зимний двухслойный пиксель и таланы.

Так что спасибо, Петр Алексеевич, за армию.
Спасибо, что помогли сохранить страну.
Спасибо, что достойно ушли с поста, проиграв выборы.
Спасибо, что не ушли вообще и продолжаете тянуть Украину из жопы.

С деньриком вас, Президент. И пусть кацапы все сдохнут, а мы все - нет.

Сьогодні налаштовувала батькам особисті кабінети по комуналці для "зручної оплати і швидкої передачі показників лічильників".

По ітогу з вирваної із сраки шерсті я можу сплести опудалко-вуду тих довбоящерів, хто робив ці "зручні сайти", маю ліве око, що сіпається, і нестримне бажання когось вбити бензопилою.

Так це я, не сама тупа і досить не стара людина. Як це має робити якась бабулька, я взагалі хз. Київське Ясно, я за вами сумую: два рази тицьнути і все передалося. Тут якась срака - дупонька....Водоканал так і не поборола.

Ihor Lutsenko

Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів, і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне.
І практика інтенсивної бусифікації останніх півроку це показує, і довід рекрутингу розкручених військових брендів про це свідчить. Притік нових реальних кадрів у ЗСУ ну дуже скромний.
У нас немає іншого виходу, як розраховувати на тих, хто вже є у війську.
А зараз у війську, мабуть, 80% цивільних у минулому людей.
Для того, щоб знайти рішення проблемі наповнення армії, має сенс саме їм, екс-цивільним, дати можливість формувати кадрову політику збройних сил і налагодити стосунки із суспільством.
Бо вони, ці екс-цивіли, порівняно із професійними військовими, своє суспільство залишили недавно і розуміють його набагато краще, відтак цю проблему зможуть вирішити ефективніше.
Давайте чесно визнаємо, що ніякої масованої демобілізації після 36 місяців війни не буде, тому що вже зараз не готується заміна. Темпи мобілізації ледь конкурують з рівнем втрат.
Тому, крім іншого, має сенс зосередитися на порятунку того людського ресурсу, котрий вже зараз воює. Кілька прикладів такого ставлення — нижче.
1. Відновіть нагляд за законністю у армії. Зараз солдату немає кому поскаржитися на свавілля командирів, окрім вищим начальникам (тобто тим, хто цих командирів і призначив). Тому — масове СЗЧ.
2. Оскільки ми, теперішні військові, будемо змушені воювати мінімум ще кілька років, то для нас слід забезпечити систему ротації між цивільним і військовим життям. Модель може бути «3 місяці на війні — 1.5 у цивільному житті», або «4 місяці війни — 2 місяці на цивільному» і т.д. Перебування в такому режимі дозволить відновлюватися і не руйнувати сім’ї та взагалі частково зберегти цивільне життя військових. Для цього потрібно більший притік мобілізованих — але не такий великий, як для повної заміни.
3. На час війни прибрати вимоги щодо звань для призначення на ті чи інші посади. Зараз у армію поприходили люди з колосальним управлінським чи фаховим досвідом, компетенція котрих дозволяє зразу займати дуже високі посади і керувати тисячами людей. Але нинішня система це їм загалом не дозволяє робити. Повторюся, у нас 80% вчорашнніх цивілів в армії. Вони чудово воюють, тож дайте їм самостійно сформувати свою власну армію, зі своїми правилами і процедурами. І нагадаю, що усі інновації, котрими ми зараз пишаємося, виникли саме завдяки низовому активу, котрий діяв не по старих радянських військових правилах.
4. Зробіть систему оцінки командирів. Це стандарт НАТО, якщо що. Нам терміново слід позбавитися неефективних командирів, бо вони — гірше ворога, приносять нам набагато більше шкоди, від них тікають в СЗЧ тисячами, і гинуть тисячами. Процедури оцінки є в НАТО, або можна запозичити з підходів, котрі практикуються нині у корпоративному секторі щодо керівників.
5. Прискорте процедури виконання наказів про переведення, а також дайте змогу вільно переводитися спеціалістам після певного пристойного строку служби на одному місці. Це дасть людям шанс розвиватися і ефективно використовувати себе на війні. Інакше — масове СЗЧ.
6. Ухваліть окремий статус високотехнологічних родів військ (Сили безпілотних систем, кібервійська, рер/реб тощо) за тим зразком, за котрим зараз такий статус є у Сил спеціальних операцій. Ці роди військ мають мати особливі механізми для організації власної роботи і взаємодії з цивільним сектором, а також кадрової політики. Не можна організовувати підрозділи айтішників за лекалами кавалерійських батальйонів 19-го сторіччя, як це відбувається зараз.
Словом, армія має перестати бути «тюрмою для героїв», за влучним виразом одного із бійців.